Новини Золочівщини
Праця скульптора: натхнення і філософія
Gazeta
Золочівський сквер «Зелений яр» – одна із тих перевтілених, оновлених територій нашого міста, де поєднується оазис природи та втілене в її елементах людське прагнення пошуку краси. Місце прогулянок та розваг на дитячому майданчику уже третій рік прикрашають дивовижні дерев’яні скульптури, створені вмілими руками майстра декоративно-прикладного мистецтва, професійного різьбяра по дереву Миколи Бондарчука. Вздовж алеї розташовані авторські скульптури «Богданові Думи», «Князь Володимир Великий», «Княгиня Ольга», «Митрополит Андрей Шептицький» і саме навпроти пагорба, на якому височіє церква Св. Миколая – найперша вирізьблена скульптура біблійного пророка Мойсея, який тримає у правиці Десять Божих заповідей. Дерев'яні скульптури у Зеленому Яру встановлено в рамках проекту «Скульптури мого міста», який був розроблений Товариством «Золочів–Шьонінген: партнери» і здобув перемогу серед обласних конкурсів проектів. Усі вони, як і належить, вистояли у своєму первозданному вигляді більше двох років та дочекались дбайливих рук пана Миколи для подальшої необхідної роботи – консервування. Про це та інші дотичні речі розповів нам різьбяр:
– Коли ми різьбили з колоди, вони були сирі, а на сире дерево покрівельні (фарби, лаки) засоби недоцільно наносити. Тому мусило пройти кілька років, щоб дерево було готовим для консервування. Після різьблення ми обробили скульптури антисептиками, а тепер, коли вони підсохли, вистоялись, дали свої тріщинки, зашпаклювали їх та обробили спеціальними герметиками, щоб туди не затікала вода. Для рішення, які саме скульптури будуть прикрашати парк «Зелений яр», були проведені наради з істориками та краєзнавцями. Вони своє рішення винесли на користь історико-патріотичної тематики. Усі персонажі, які тут «оселилися», легендами та історичними фактами пов’язані із Золочевом.
Це – шлях Богдана Хмельницького на Берестечко у 1651 році, який, ймовірно, проходив поблизу Золочева.
А також версія дослідника історії, Героя України Бориса Возницького щодо народження княгині Ольги у Пліснеську, що було розташоване біля теперішнього села Підгірці.
Це скульптура Пророка Мойсея, яка теж не випадково постала у парку. Адже саме у Золочеві Іван Франко у 1911 році вперше прочитав свою відому поему «Мойсей». Митрополит Андрей Шептицький нагадує нам про свій лик, який на початку минулого століття змалював для Миколаївської церкви іконописець Модест Сосенко у праці над іконами «Андрій Первозванний» та «Антоній і Феодосій Печерські».
Щодо князя Володимира Великого, то зауважу, що над кожною скульптурою йшла ескізна робота, адже потрібно було знайти рішення, як воно було б запропоноване саме в дереві, тому що скульптуру в металі можна зробити більш тоншою, а от у дереві, щоб воно не зламалося, все це потрібно скомпонувати, щоб читався образ, а це доволі складне завдання. І коли я вже працював над структурою фігур і образом, переглядав всі пам’ятники, які вже існують (бо пам’ятників князю Володимиру є багато), щоб моя робота не стала дуже схожою чи повторенням іншої, а власне ексклюзивною. Трохи пізніше, по приїзді у Дубно, де я живу, з новин по телебаченню зауважив, що пам’ятник нашому Володимиру поставили у Москві і головна, разюча відмінність полягає у символічних деталях: у нашого Володимира в руках щит, і меч, захований у ножнах, а у московського (що вважаю недоречним, бо наш князь Володимир не має ніякого відношення до Москви) зображений меч, готовий до війни. Це дві життєві концепції: ми, українці, миролюбна нація, яка при потребі готова стати на свій захист, а росіяни цим пам’ятником вчергове показали своє теперішнє обличчя – загарбника та окупанта.
Також я запропонував на дитячому майданчику, що навпроти, зробити ряд сюжетних скульптур, які б несли гумор та оптимізм, адже з дітками тут також гуляють батьки, бабусі, дідусі, яким легше було б переключитись із наших щоденних турбот на більш позитивне сприйняття реальності. Взагалі, урізноманітнювати наші українські вулиці, сквери декоративними елементами необхідно для відчуття гармонії. Адже те, що нас оточує, впливає на самопочуття, настрій, а значить і відношення до життя. За даними недавніх голландських та американських досліджень у районах, де невпорядкована територія, населення почувається психологічно пригніченим, частіше звертається до лікарів на противагу до тих, де ландшафт облаштований фахівцями з турботою та почуттям естетики і люди почуваються значно краще. Зараз це виявили і в нас, міським середовищам намагаються надати більше позитиву та комфорту.
Після написаного.
За годину після нашої розмови із майстром-різьбярем у сквері «Зелений яр», безсовісно була вкрадена плівка, необхідна йому для укриття скульптур від дощу.
Єва ТОЦЬКА
Фото автора
– Коли ми різьбили з колоди, вони були сирі, а на сире дерево покрівельні (фарби, лаки) засоби недоцільно наносити. Тому мусило пройти кілька років, щоб дерево було готовим для консервування. Після різьблення ми обробили скульптури антисептиками, а тепер, коли вони підсохли, вистоялись, дали свої тріщинки, зашпаклювали їх та обробили спеціальними герметиками, щоб туди не затікала вода. Для рішення, які саме скульптури будуть прикрашати парк «Зелений яр», були проведені наради з істориками та краєзнавцями. Вони своє рішення винесли на користь історико-патріотичної тематики. Усі персонажі, які тут «оселилися», легендами та історичними фактами пов’язані із Золочевом.
Це – шлях Богдана Хмельницького на Берестечко у 1651 році, який, ймовірно, проходив поблизу Золочева.
А також версія дослідника історії, Героя України Бориса Возницького щодо народження княгині Ольги у Пліснеську, що було розташоване біля теперішнього села Підгірці.
Це скульптура Пророка Мойсея, яка теж не випадково постала у парку. Адже саме у Золочеві Іван Франко у 1911 році вперше прочитав свою відому поему «Мойсей». Митрополит Андрей Шептицький нагадує нам про свій лик, який на початку минулого століття змалював для Миколаївської церкви іконописець Модест Сосенко у праці над іконами «Андрій Первозванний» та «Антоній і Феодосій Печерські».
Щодо князя Володимира Великого, то зауважу, що над кожною скульптурою йшла ескізна робота, адже потрібно було знайти рішення, як воно було б запропоноване саме в дереві, тому що скульптуру в металі можна зробити більш тоншою, а от у дереві, щоб воно не зламалося, все це потрібно скомпонувати, щоб читався образ, а це доволі складне завдання. І коли я вже працював над структурою фігур і образом, переглядав всі пам’ятники, які вже існують (бо пам’ятників князю Володимиру є багато), щоб моя робота не стала дуже схожою чи повторенням іншої, а власне ексклюзивною. Трохи пізніше, по приїзді у Дубно, де я живу, з новин по телебаченню зауважив, що пам’ятник нашому Володимиру поставили у Москві і головна, разюча відмінність полягає у символічних деталях: у нашого Володимира в руках щит, і меч, захований у ножнах, а у московського (що вважаю недоречним, бо наш князь Володимир не має ніякого відношення до Москви) зображений меч, готовий до війни. Це дві життєві концепції: ми, українці, миролюбна нація, яка при потребі готова стати на свій захист, а росіяни цим пам’ятником вчергове показали своє теперішнє обличчя – загарбника та окупанта.
Також я запропонував на дитячому майданчику, що навпроти, зробити ряд сюжетних скульптур, які б несли гумор та оптимізм, адже з дітками тут також гуляють батьки, бабусі, дідусі, яким легше було б переключитись із наших щоденних турбот на більш позитивне сприйняття реальності. Взагалі, урізноманітнювати наші українські вулиці, сквери декоративними елементами необхідно для відчуття гармонії. Адже те, що нас оточує, впливає на самопочуття, настрій, а значить і відношення до життя. За даними недавніх голландських та американських досліджень у районах, де невпорядкована територія, населення почувається психологічно пригніченим, частіше звертається до лікарів на противагу до тих, де ландшафт облаштований фахівцями з турботою та почуттям естетики і люди почуваються значно краще. Зараз це виявили і в нас, міським середовищам намагаються надати більше позитиву та комфорту.
Після написаного.
За годину після нашої розмови із майстром-різьбярем у сквері «Зелений яр», безсовісно була вкрадена плівка, необхідна йому для укриття скульптур від дощу.
Єва ТОЦЬКА
Фото автора
