Новини Золочівщини, Львівщина
На виставці «Історія забуття» представлені старі світлини замку
Gazeta
Драматична історія України налічує чимало кровопролитних сторінок. Цим пояснюється значна кількість неприступних укріплень-фортець з міцними мурами, стрільницями, оборонними вежами на теренах країни. Такі споруди є уособленням лицарських часів та ратних подвигів. До архітектурної державної спадщини належить небагато взірців, які поєднують у собі оборонні ознаки з витонченістю та елегантністю європейського палацу. Підгорецький замок – з їх числа. Величний palazzo in fortezza в Підгірцях, за правом охрещений «українським Версалем», вважається найкрасивішим з замків Золотої підкови Львівщини. Слава про нього свого часу ширилася всією Європою завдяки неймовірній архітектурній естетиці, розкоші інтер’єрів, цінній колекції творів мистецтва, феєричному способу життя його гостинних володарів.
Будівництво Підгорецького замку розпочалось в першій половині ХVІІ століття — новий власник цієї землі, коронний гетьман Станіслав Конецпольський, забажав мати тут свою резиденцію. Проект доручили відразу двом митцям, оскільки Конецпольський мріяв про особливу споруду, витонченість інтер’єрів якої повинна була підкріплюватись міццю зовнішніх стін та фортифікацій. Комплекс був зведений у ренесансному стилі, він мав настільки вражаючий вигляд, що відразу здобув звання одного з найпривабливіших замків Європи. Палац декілька разів відбудовували, посилювали його стіни та відновлювали внутрішнє оздоблення. Він збільшувався у розмірах, ставав все красивішим і в ХVІІІ столітті досяг свого розквіту. В палаці влаштовувались театральні вистави, зали були прикрашені живописом, скульптурами, колекціями старовинної зброї. Занепад у ці стіни прийшов на початку Першої світової війни. Останні володарі резиденції, князі Сангушки, залишили палац та забрали з собою більшу частину витворів мистецтва та інших цінних експонатів.
Після завершення будівництва син гетьмана подарував цей палац Яну ІІІ Собеському. Потім замок належав родині польського полковника Станіслава Жевуського та графу Грабіковському. До 1939 року у Підгорецькому замку розташовувався музей князів Сангушків, а у 1940 замок передали Львівському історичному музею. У 40-80-х роках тут функціонував санаторій для хворих на туберкульоз, а сам замок перебував у аварійному стані. З 1997 року завдяки клопотанням громадськості та праці Бориса Возницького Підгорецький замок входить до Львівської картинної галереї мистецтв. Вперше після 1939 року Підгорецький замок відчиняє двері палацу для відвідувачів. У залах палацу в рамках експозиції «Історія забуття» розмістили копії картин XVII-XVIII ст. та архівні фотографії замку. За словами директорки Підгорецького замку Світлани Мостової, відкриттю замку посприяв благодійний фонд «Підгорецький замок», який раніше займався реставрацією картин та мистецьких об'єктів замку. «Відтепер відвідувачі можуть потрапити в Китайський кабінет, пройтись Золотою, Кармазиновою та Обідньою (з ХІХ ст. знаною як Лицарська) залами і побачити картини, які прикрашали раніше стіни палацу. В експозиції представлені копії полотен роботи Шимона Чеховича, Гіацинта Олесінського, Якоба Йорданса, Шарля Ле Бруна, Яна Де Баана, Пьєтро Бьянчі, Олександра Григлевського, Джованні Баттісто Клементі, Йозефа Грассі та інших італійських, австрійських, польських, французьких, нідерландських художників, якими славилася колекція. Попри те, що повну реконструкцію всього замку не зробили, його вирішили відкрити для відвідувачів, щоб люди могли побачити збережені скарби XVII-XVIII століття та могли собі уявити, як тут було всередині раніше. Стан будівлі наразі не дає можливості розмістити там оригінали, яких у збірці Львівської національної галереї мистецтв є чимало, однак це тільки початок ревіталізації замку. Крім того, колекція розпорошена по музеях і континентах, частина її знищена, будівля частково зруйнована. Зокрема, в палаці збереглись лиш монументальні портали і камін з чорного мармуру. А в архівах віднайшли старі світлини, на яких можна побачити велич і красу замку, які теж представлені на виставці «Історія забуття». Галерея мистецтв також повідомила, що інтер'єри палацу майже не збереглись до сьогодні.
Єва ТОЦЬКА
Фото автора
Будівництво Підгорецького замку розпочалось в першій половині ХVІІ століття — новий власник цієї землі, коронний гетьман Станіслав Конецпольський, забажав мати тут свою резиденцію. Проект доручили відразу двом митцям, оскільки Конецпольський мріяв про особливу споруду, витонченість інтер’єрів якої повинна була підкріплюватись міццю зовнішніх стін та фортифікацій. Комплекс був зведений у ренесансному стилі, він мав настільки вражаючий вигляд, що відразу здобув звання одного з найпривабливіших замків Європи. Палац декілька разів відбудовували, посилювали його стіни та відновлювали внутрішнє оздоблення. Він збільшувався у розмірах, ставав все красивішим і в ХVІІІ столітті досяг свого розквіту. В палаці влаштовувались театральні вистави, зали були прикрашені живописом, скульптурами, колекціями старовинної зброї. Занепад у ці стіни прийшов на початку Першої світової війни. Останні володарі резиденції, князі Сангушки, залишили палац та забрали з собою більшу частину витворів мистецтва та інших цінних експонатів.
Після завершення будівництва син гетьмана подарував цей палац Яну ІІІ Собеському. Потім замок належав родині польського полковника Станіслава Жевуського та графу Грабіковському. До 1939 року у Підгорецькому замку розташовувався музей князів Сангушків, а у 1940 замок передали Львівському історичному музею. У 40-80-х роках тут функціонував санаторій для хворих на туберкульоз, а сам замок перебував у аварійному стані. З 1997 року завдяки клопотанням громадськості та праці Бориса Возницького Підгорецький замок входить до Львівської картинної галереї мистецтв. Вперше після 1939 року Підгорецький замок відчиняє двері палацу для відвідувачів. У залах палацу в рамках експозиції «Історія забуття» розмістили копії картин XVII-XVIII ст. та архівні фотографії замку. За словами директорки Підгорецького замку Світлани Мостової, відкриттю замку посприяв благодійний фонд «Підгорецький замок», який раніше займався реставрацією картин та мистецьких об'єктів замку. «Відтепер відвідувачі можуть потрапити в Китайський кабінет, пройтись Золотою, Кармазиновою та Обідньою (з ХІХ ст. знаною як Лицарська) залами і побачити картини, які прикрашали раніше стіни палацу. В експозиції представлені копії полотен роботи Шимона Чеховича, Гіацинта Олесінського, Якоба Йорданса, Шарля Ле Бруна, Яна Де Баана, Пьєтро Бьянчі, Олександра Григлевського, Джованні Баттісто Клементі, Йозефа Грассі та інших італійських, австрійських, польських, французьких, нідерландських художників, якими славилася колекція. Попри те, що повну реконструкцію всього замку не зробили, його вирішили відкрити для відвідувачів, щоб люди могли побачити збережені скарби XVII-XVIII століття та могли собі уявити, як тут було всередині раніше. Стан будівлі наразі не дає можливості розмістити там оригінали, яких у збірці Львівської національної галереї мистецтв є чимало, однак це тільки початок ревіталізації замку. Крім того, колекція розпорошена по музеях і континентах, частина її знищена, будівля частково зруйнована. Зокрема, в палаці збереглись лиш монументальні портали і камін з чорного мармуру. А в архівах віднайшли старі світлини, на яких можна побачити велич і красу замку, які теж представлені на виставці «Історія забуття». Галерея мистецтв також повідомила, що інтер'єри палацу майже не збереглись до сьогодні.
Єва ТОЦЬКА
Фото автора
