Новини Золочівщини
Жінки – лідери змін
Gazeta
6 жовтня 2017 р. у Львові відбувся тренінг «Жінки-лідери змін в місцевих громадах» для представниць Львівської та Закарпатської областей. Близько 30 представниць зазначених областей своєю активною участю та бажанням до вдосконалення зробили цей захід насиченим, сповненим жвавими дискусіями та дружніми порадами.
Особливістю цього тренінгу стало виявлення значної специфіки регіону та проблем, з якими доводиться боротися місцевим громадам Львівщини та Закарпаття. Зокрема, в частині розгляду теми захисту прав жінок учасниці закцентували на потенційній можливості порушення прав жінок органами імміграції, що є визначальним в контексті того, що регіон є прикордонним; а під час виконання практичних завдань із теми соціальних проектів було піднято гостру для обох областей проблему нестачі дитячих навчальних закладів, особливо для діток дошкільного віку, а також зон для активного відпочинку та фізичного розвитку як для дітей, так і для дорослих.
Цей тренінг спрямований на навчання та мотивацію жінок до керівництва та соціальної відповідальності на місцевому рівні.
Громадська активістка, депутатка районної ради Леся ГОРГОТА взяла участь у цьому заході:
– Стандартний набір якостей для «справжньої жінки» та «справжнього чоловіка» в Україні формується ще зі школи. При цьому гендерної рівності в навчальних закладах уникають. Вона – ніжна, беззахисна й спокуслива; він – сильний, активний, розкутий. Такі стереотипні «сигнали» надходять українцям чи не з кожного рекламного біг-борду та екрану телевізора. Як наслідок – українські чоловіки займають вищі керівні посади в бізнесі та політиці, жінкам залишаються другорядні ролі та менші заробітки. За офіційними даними міністерства соціальної політики та праці, українські жінки отримують зарплатню в середньому на третину меншу, ніж чоловіки. Нав’язані ще з дитинства стереотипи заважають людині реалізовуватися і обмежують її в розвитку. Коли ж йдеться про зміну способів виховання чи усталених норм поведінки, а тим паче про зміну соціальних ролей – все стає складніше, адже люди схильні сприймати соціально сконструйовані ролі як щось природне, і відтак – незмінне. Якщо ми хочемо жити у суспільстві, де можливості і досягнення людини не визначаються статтю, починати потрібно з конкретних кроків у дитсадку, школі, університеті: експертизи підручників і навчальних програм, усунення сексизму і гендерування уявлень про жіночі і чоловічі професії, сфери; тренінгів для вчителів; професійної орієнтації – ознайомлення всіх дітей із різними професіями попри їхню соціальну оцінку як чоловічу і жіночу; програми заохочення університетами жінок вступати на «чоловічі» спеціальності і чоловіків на «жіночі».
Єва ТОЦЬКА
Особливістю цього тренінгу стало виявлення значної специфіки регіону та проблем, з якими доводиться боротися місцевим громадам Львівщини та Закарпаття. Зокрема, в частині розгляду теми захисту прав жінок учасниці закцентували на потенційній можливості порушення прав жінок органами імміграції, що є визначальним в контексті того, що регіон є прикордонним; а під час виконання практичних завдань із теми соціальних проектів було піднято гостру для обох областей проблему нестачі дитячих навчальних закладів, особливо для діток дошкільного віку, а також зон для активного відпочинку та фізичного розвитку як для дітей, так і для дорослих.
Цей тренінг спрямований на навчання та мотивацію жінок до керівництва та соціальної відповідальності на місцевому рівні.
Громадська активістка, депутатка районної ради Леся ГОРГОТА взяла участь у цьому заході:
– Стандартний набір якостей для «справжньої жінки» та «справжнього чоловіка» в Україні формується ще зі школи. При цьому гендерної рівності в навчальних закладах уникають. Вона – ніжна, беззахисна й спокуслива; він – сильний, активний, розкутий. Такі стереотипні «сигнали» надходять українцям чи не з кожного рекламного біг-борду та екрану телевізора. Як наслідок – українські чоловіки займають вищі керівні посади в бізнесі та політиці, жінкам залишаються другорядні ролі та менші заробітки. За офіційними даними міністерства соціальної політики та праці, українські жінки отримують зарплатню в середньому на третину меншу, ніж чоловіки. Нав’язані ще з дитинства стереотипи заважають людині реалізовуватися і обмежують її в розвитку. Коли ж йдеться про зміну способів виховання чи усталених норм поведінки, а тим паче про зміну соціальних ролей – все стає складніше, адже люди схильні сприймати соціально сконструйовані ролі як щось природне, і відтак – незмінне. Якщо ми хочемо жити у суспільстві, де можливості і досягнення людини не визначаються статтю, починати потрібно з конкретних кроків у дитсадку, школі, університеті: експертизи підручників і навчальних програм, усунення сексизму і гендерування уявлень про жіночі і чоловічі професії, сфери; тренінгів для вчителів; професійної орієнтації – ознайомлення всіх дітей із різними професіями попри їхню соціальну оцінку як чоловічу і жіночу; програми заохочення університетами жінок вступати на «чоловічі» спеціальності і чоловіків на «жіночі».
Єва ТОЦЬКА
