Золочів відвідав Нобелівський лауреат Роальд Гофман

У п‘ятницю, 2 жовтня, у Золочеві з візитом перебував уродженець нашого міста, лауреат Нобелівської премії Роальд Гофман. «Хімік, котрий шукає красу у будові молекули і в поезії». Так називають відомого професора Корнельського університету.
– Народився я вдома, не у лікарні. Моя мама була маленького зросту, а моя вага при народженні становила 5 кілограмів! – згадує пан Роальд у дворі будинку, де робив свої перші кроки.
Батько – Хіллель Сафран – після закінчення Львівської політехніки працював дорожнім інженером, а мати – Клара Розен – була вчителькою. Професор демонструє світлини, на яких зображені його батьки – молоді, усміхнені, закохані в одне одного і у цілий світ:  
– Це – фото моєї мами. Батько любив повторювати, що такою її і покохав. А це – батько. У Золочеві навпроти наших вікон прокладають бруківку. А це – мій батько керує машиною…
Не виповнилося хлопцю і чотирьох років, як гітлерівські війська вступили у Золочів. Почалися єврейські погроми. У перші ж дні окупації нацисти вбили сотні євреїв Золочева. Серед вбитих у ті перші дні був і дід Роальда. Малий Роальд разом з батьками опинився у гетто, а згодом їх перевели у табір примусової праці.
У січні 1943 батькові Роальда вдалося таємно вивести дружину і сина на волю, їм надав притулок вчитель-українець Микола Дюк із Унева Перемишлянського району.
– Він заховав нас на горищі школи. Звідти крізь вузьку щілину я спостерігав за усім, що діялося на подвір'ї, – ділиться спогадами професор, які, вже будучи дорослим, висловив у вірші «Поле зору». – У цьому напівтемному приміщенні мама вчила мене грамоти та географії. У червні того ж року батько Роальда підготував втечу з табору ще кількох чоловік, але нацисти розкрили змову і знищили організаторів. Подумки повертаючись до тих подій, Роальд ще в одному із своїх віршів про дитинство напише: «Мені було п'ять, коли жахлива звістка прийшла до нас на горище, і я плакав, і плакала мама... 80 із 12000 євреїв вижили у нашому містечку».
У червні 1944 року Роальд разом з матір'ю перебирається до Польщі – спочатку в Перемишль, а потім до Кракова. Там Клара зустріла Пола Гофмана, дружина якого теж загинула у роки окупації. Незабаром вони одружилися і переїхали до Австрії, а в 1949 році подружжя емігрувало до Америки. Роальд дотепер згадує свого вітчима як «приємну і добру людину», котрий з великою турботою піклувалася про хлопця…

 

1949 – родина отримала дозвіл на переїзд до США. Здібний хлопчик був прийнятий у Стьювесант Хай Скулт – навчальний заклад для обдарованих дітей у Нью-Йорку, згодом став студентом Колумбійського університету. В університеті Роальд вивчав усе: від математики до французької мови, із задоволенням займався поетикою та студіював японську літературу. Роальд пізніше написав вірш про хлопчика, який до 16 років не мав жодної книги.
Мати мріяла бачити сина лікарем, тому він готувався до вступу в медичний, але захопився теоретичною хімією.
Мама була першою, кому Роальд зателефонував, щоб поділитись звісткою про отримання ним Нобелівської премії у 1981 році.
Вітаючи Нобелівського лауреата на золочівській землі, міський голова Золочева Ігор ГРИНЬКІВ  наголосив: