Золочів відвідав Нобелівський лауреат Роальд Гофман

nus.in.ua, 8 жовтня 2015, 12:06
0
615
Роздрукувати

У п‘ятницю, 2 жовтня, у Золочеві з візитом перебував уродженець нашого міста, лауреат Нобелівської премії Роальд Гофман. «Хімік, котрий шукає красу у будові молекули і в поезії». Так називають відомого професора Корнельського університету.

Народився майбутній учений зі світовим іменем на третьому поверсі будинку № 10, що на вулиці Ягеллонській (нині це вулиця Ст. Бандери, 8) у Золочеві.

– Народився я вдома, не у лікарні. Моя мама була маленького зросту, а моя вага при народженні становила 5 кілограмів! – згадує пан Роальд у дворі будинку, де робив свої перші кроки.
Батько – Хіллель Сафран – після закінчення Львівської політехніки працював дорожнім інженером, а мати – Клара Розен – була вчителькою. Професор демонструє світлини, на яких зображені його батьки – молоді, усміхнені, закохані в одне одного і у цілий світ:  
– Це – фото моєї мами. Батько любив повторювати, що такою її і покохав. А це – батько. У Золочеві навпроти наших вікон прокладають бруківку. А це – мій батько керує машиною…
Не виповнилося хлопцю і чотирьох років, як гітлерівські війська вступили у Золочів. Почалися єврейські погроми. У перші ж дні окупації нацисти вбили сотні євреїв Золочева. Серед вбитих у ті перші дні був і дід Роальда. Малий Роальд разом з батьками опинився у гетто, а згодом їх перевели у табір примусової праці.
У січні 1943 батькові Роальда вдалося таємно вивести дружину і сина на волю, їм надав притулок вчитель-українець Микола Дюк із Унева Перемишлянського району.
– Він заховав нас на горищі школи. Звідти крізь вузьку щілину я спостерігав за усім, що діялося на подвір'ї, – ділиться спогадами професор, які, вже будучи дорослим, висловив у вірші «Поле зору». – У цьому напівтемному приміщенні мама вчила мене грамоти та географії. У червні того ж року батько Роальда підготував втечу з табору ще кількох чоловік, але нацисти розкрили змову і знищили організаторів. Подумки повертаючись до тих подій, Роальд ще в одному із своїх віршів про дитинство напише: «Мені було п'ять, коли жахлива звістка прийшла до нас на горище, і я плакав, і плакала мама... 80 із 12000 євреїв вижили у нашому містечку».
У червні 1944 року Роальд разом з матір'ю перебирається до Польщі – спочатку в Перемишль, а потім до Кракова. Там Клара зустріла Пола Гофмана, дружина якого теж загинула у роки окупації. Незабаром вони одружилися і переїхали до Австрії, а в 1949 році подружжя емігрувало до Америки. Роальд дотепер згадує свого вітчима як «приємну і добру людину», котрий з великою турботою піклувалася про хлопця…

 


1949 – родина отримала дозвіл на переїзд до США. Здібний хлопчик був прийнятий у Стьювесант Хай Скулт – навчальний заклад для обдарованих дітей у Нью-Йорку, згодом став студентом Колумбійського університету. В університеті Роальд вивчав усе: від математики до французької мови, із задоволенням займався поетикою та студіював японську літературу. Роальд пізніше написав вірш про хлопчика, який до 16 років не мав жодної книги.
Мати мріяла бачити сина лікарем, тому він готувався до вступу в медичний, але захопився теоретичною хімією.
Мама була першою, кому Роальд зателефонував, щоб поділитись звісткою про отримання ним Нобелівської премії у 1981 році.
Вітаючи Нобелівського лауреата на золочівській землі, міський голова Золочева Ігор ГРИНЬКІВ  наголосив:
– Радий вітати Вас у Золочеві, місті, у якому народились. Надіюсь, місто справить на Вас приємне враження, а спілкування із золочів‘янами сповнить Ваше серце теплом. Маємо одну спільну історію для українського, єврейського і польського народів. Трагічну історію, історію сповнену болю. Вона вчить нас пам‘ятати минуле, що ми не повторювали цього в майбутньому.  Ми з повагою ставимось до поховань як українського, так і єврейського народів, бо в цьому і є культура нації. Спільно з Вами схиляю голову у молитві за душі закатованих нацистами золочів‘ян: українців, євреїв, поляків...

 


Під час свого перебування у Золочеві Роальд Гофман відвідав давнє єврейське кладовище, на якому захоронений його дідусь. Помолився у Єлиховичах на місці масового розстрілу євреїв нацистами…
– Ці дерева – німі свідки трагедії. Їм понад сімдесят років, вони це бачили… Маємо пам‘ятати те, що відбулось, щоб наступні покоління не повторювали такого трагічного минулого. Тут, на цьому Меморіалі, увіковічені імена моїх рідних.
Також відвідав Золочівський замок, що теж став свідком трагічних подій у житті українського, єврейського і польського народів.
Спілкуючись у тісному колі знайомих серед котрих і міський голова Золочева Ігор Гриньків, Роальд Гофман зізнався, що дуже часто лине думками через океан, у ті щасливі роки свого раннього дитинства, коли мама і тато гуляють вулицями Золочева, коли сонячні промені голублять малого Роальда…
– Часом здається, що в Україні навіть морква була солодшою…

 

Ділиться враженнями і від сучасного Золочева:
– Золочів справді дуже змінився. Пам’ятаю свій останній візит, коли все було доволі сірим. Зараз це гарне містечко, з відновленим властивим лише йому колоритом. Я знаю, що міський голова багато працює над тим, щоб відродити місто, що в нього попереду багато важкої праці.
Проте слід тішитись найменшим результатам своєї праці, щоб досягти великої і благородної мети. Мені приємно, що золочів‘яни шанують історичні місця свого краю, вражений повагою до єврейських поховань. Це все є нашою спільною історією, нашою спільною трагедією.
Роальд Гофман приїхав у місто свого раннього дитинства з дружиною Евою. Хотів познайомити найріднішу людину із землею своїх батьків, поділитись щемом спогадів про дитячі роки. Вона поруч, вона все розуміє і лише їй він довірить свої найпотаємніші і найболючіші спогади про Україну – обітовану землю його серця… Роальд Гофман усе пам'ятає... Зрештою, саме пам'ять творить людину, яка покликана у всьому шукати красу, щоб зробити світ кращим.

Леся ГОРГОТА
Фото автор

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Читайте також

0 Коментарів
Увійдіть, щоб залишити коментар.

Залишаючи коментар, будь ласка, пам'ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, що безпосередньо чи опосередковано мають відношення до даної новини. Виявляйте також повагу та толерантність до своїх співрозмовників навіть у тому випадку, якщо Ви не поділяєте їхню думку. Ваша поведінка за умов свободи висловлювань та анонімності, наданих інтернетом, змінює не тільки віртуальний, але й реальний світ.

Користувачі, які порушують ці правила грубо або систематично, будуть заблоковані.

Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Введіть код:

ПОПУЛЯРНІ

Читані Коментовані Соціальні

Ми в соцмережах

ОПИТУВАННЯ

Чи готові ви платити більше податків заради порятунку України від кризи?
так, готовий затягнути пасок
ні, тільки не за мій рахунок

 
Реклама