Під час війни музи не повинні мовчати
І
пісня може бути зброєю. Це те, чим не воюють, а підтримують та оберігають. Це
броня та молитва. Підтримувати бойовий дух, віру в свої сили та нашу загальну
перемогу, віру в людство – це головне покликання артистів у часи скрути.
4
листопада у Навчальному центрі Національної гвардії відбувся концерт за участю
вокально-інструментального ансамблю «ВКС», та жіночого
вокально-інструментального ансамблю «Пори року».
–
На початку 60-х років минулого століття під впливом британської групи «Бітлз»
були дуже популярними вокально-інструментальні ансамблі. Такі ансамблі діяли чи
не у кожній школі, – розповідає учасник гурту «ВКС» Володимир Сивак. – Сьогодні
ми разом з Ігорем Курачем, Ігорем Войтовичем зібрались, щоб записати диск-вітання
українським воїнам, котрі перебувають на передовій, тож це не просто
концерт. У нашу програму увійшли пісні
патріотичного звучання та українські народні пісні.
На
запитання, що стало поштовхом до такого патріотичного вчинку, Володимир Андрійович
відповів:
–
Під час війни музи не повинні мовчати. Пісня – це зброя. Хотілося, щоб
українська пісня підняла бойовий дух українських бійців, нагадала про рідну
домівку, про те, що їхнього повернення ми усі чекаємо із нетерпінням. До нас у
цьому намірі також приєднався жіночий вокально-інструментальний гурт «Пори
року». Дівчата переконані, зараз дуже важко займатися звичайними творчими
справами. Хочеться бути пліч-о-пліч з хлопцями, які покинули сім’ї, дітей та
рідних заради того, аби захищати наші землі від ворога. Хочеться підібрати такі
пісні, які в саме в ті хвилини були б хлопцям найбільш близькими. Занурювали у
спогади, або відволікали від сумних думок, або налаштовували бойовий дух.
Частина
із тих, хто перебував у залі уже побували там, у горнилі війни, частина –
тільки поїде…
А ті, хто зараз перебувають у зоні проведення АТО, хочуть знати, що підтримують їх люди. Хочуть знати, що думають про них, що чекають, надіються… І хочеться кожного з них чекати. Кожному дати сили. Сили надіятися та вірити у перемогу. Бо вона нам усім так потрібна. Хочеться дати їм можливість потриматись за мир… Ці хлопці вже дуже скучили за своїми рідними, за своїми сім’ями, за своїми дітьми. Учасники заходу щиро зичать їм витримки, міцності та терпіння. А всі ми обіцяємо підтримувати їх до кінця. Допоки не здобудем перемогу.
