1989 – 2014: події, що творять історію Перемишлян

2014 рік. День Прапора. Вся Україна одягнулась у синьо-жовті кольори. Українці вшанували національні символи, ще раз довели патріотизм, любов, єдність, героїзм нашого народу.

1989 рік. 25 років тому, 28 серпня, під захистом Матері Божої в Перемишлянах на вежі міського  стадіону, на стовпах біля поліклініки та при в’їзді в місто зі  сторони  Рогатина молоді хлопці, яким тоді було по 18–20 років: Олександр Ковалевич, Віталій Сметана, Ярослав Марич, Олег Грицишин, Іван Шира, Володимир Борбулевич, Андрій Тивонюк, Роман Гіщинський, Любомир Дем’янчук, Олександр Матяк та Анатолій Задорожний, підняли  синьо-жовті прапори, які майоріли над містом всього кілька  годин. Здійснити це у той час було дуже  небезпечно і  складно: тканину для прапорів боялись купляти у магазинах, адже  всесильне КДБ стежило за всіма, тому синій колір взяли з наволочки на подушку, а смужку жовтого кольору вирізали з блузки  Світлани Безп’ятко, яку  вона не шкодуючи  віддала.

Спецслужби спрацювали дуже швидко – прапори зняли. Але якби не було таких вчинків тоді, в часи зневаги українських святинь, не було б і сьогоднішніх святкувань.

Це вже історія. Історія нашого міста, яка тісно вплетена в історію держави. Перемишлянці ніколи не стояли осторонь  боротьби за незалежність – ні в минулому, ні тепер, коли гинуть молоді воїни, цвіт і окраса нації. А всі ми, хто не в зоні АТО, проходимо ще один тест, найважливіший за 23 роки – тест на порядність,  людяність і жертовність.

Перемишлянською міською радою була зініційована акція  «Вшануй  державний  прапор». Близько двохсот жителів міста безкоштовно отримали прапори і прикрасили ними свої оселі,  хтось придбав прапор самостійно, хтось лише стрічку причепив на одяг або вдягнув вишиванку.

І всі жителі міста щиро молились за мирне майбутнє України –  і ні пронизливий вітер, ні холодний дощ не змогли перешкодити цій спільній молитві в День Незалежності, яка лунала у сквері Омеляна Ковча.

Особливою подією у цей знаменний день стала посвята міського прапора, який був затверджений Перемишлянською міською радою ще 1997 року, але існував лише на папері.

Міський голова  Олександр Зозуля розповідає: 

– Мрія  перевтілити цей прапор з паперового варіанту в  реальний  штандарт  існувало  давно. Але була  зреалізована тільки тепер. Сьогодні ми отримали обов’язковий атрибут громадського життя, символ та  оберіг  нашого  міста

Хочу подякувати всім перемишлянцям, завдяки яким ця посвята стала  можливою: Романові  Кукую, Богданові Петріву, Миколі Ширі, Романові Яцківу, Романові Репеті, Юрію Танасійчукові. Особливі слова вдячності  хочу  висловити Володимирові Рудніку, Богданові та Ярославу Кінашам.

У Перемишлянах є небайдужі люди, є з ким порадитись, є до кого звернутись за допомогою. І всі разом ми, крок за кроком, змінюємо наше місто. І сьогоднішня  подія ще раз підтверджує це.

Українські державні символи – Герб, Прапор, Гімн – це національні святині.  Слово «святині» якраз і відображає найкраще їх сутність.  Це підтверджують сотні подій сьогодення: з жовто-синіми прапорами підкорюють вершини, встановлюють світові рекорди, йдуть у бій, прощаються з героями. Як міський голова і як  житель Перемишлян, сьогодні відчуваю гордість, бо і у нашому місті також з’явилась така святиня – це прапор, який ми освятили. Цим ми засвідчили – ми вільна громада, яка є невід’ємною частиною вільного народу, який ніхто і ніхто не зможе перемогти.