У маврів відібрали Гранаду

- Ти плачеш, як жінка, за тим, чого не зміг захистити, як чоловік! - дорікнула мати 33-річному емірові Мухаммеду XII, коли той озирнувся на Гранаду - своє колишнє володіння й останній арабський оплот у Європі. 2 січня 1492 року це місто-держава маврів після 8-місячної облоги капітулювало перед арміями іспанського королівського подружжя - Фердинанда Арагонського й Ізабелли Кастильської.

Відвойовування християнами в мусульман Піренейського півострова тривало 780 років. Щоб поставити у тій війні крапку, Ізабелла оголосила найм війська. Їй присягнули 20 тис. "солдатів удачі" з усіх кінців Західної Європи. Гранаду захищало утричі менше людей. Із травня по січень християни нудьгували під стінами міста. Щоб підбадьорити своїх воїнів, королева дала обітницю не міняти спідню сорочку, доки над Гранадою не замайорить кастильський прапор. За місяці облоги білизна потемніла до сірувато-жовтого кольору, який в Іспанії досі зветься "ісабель".

Битви між обома військами не було, лише сотні герців-двобоїв між вершниками та диверсії у ворожих таборах. Якось уночі один із лицарів прокрався у Гранаду і прибив до воріт мечеті пергамент із написом "Ave Maria". Наступного ранку один з мусульманських воїнів причепив той згорток до хвоста своєї кобили. Коли в місті закінчилися запаси води, Мухаммед XII звелів відчинити ворота. Емір передав Фердинандові символічний ключ від Гранади.

Останньому арабському монархові в Європі залишили на прокормгодування три селища. Його дружина Майорана покинула чоловіка-невдаху. Вона прибула до Мадрида й привселюдно поцілувала розп'яття в кафедральному соборі. 1493-го Мухаммед XII продав володіння й перебрався до Марокко. Там 1536-го загинув верхи на коні у міжплемінній сутичці у віці 80 років.