Ясного слова сонячний обруч

Уся свідома діяльність західноукраїнського митця і просвітителя Маркіяна Шашкевича була спрямована на те, щоб західна гілка нашого народу відчула себе органічною частиною української нації і піднеслася до вершин європейської культури.

Маркіян Шашкевич не лише очолював «Руську Трійцю», а й був духовним натхненником усіх справ. До інтенсивної літературної праці митця додається вивчення творчості багатьох європейських і українських письменників та поетів, перекладацька діяльність, впорядкування «Читанки для дітей», протистояння введення в українську літературу польського алфавіту.

У той час, коли у Галичині «офіційними мовами» були німецька і польська, українська церква промовляла до пастви польською й латиною, у львівській семінарії були дві «партії» – пропольська і промосковська, – молодий Шашкевич, якого вже раз виключали з семінарії за «вільнодумство», виступає з промовою перед керівництвом закладу, людьми вченими, які сміялися з народної мови і «вважали за поганий тон признаватися, що знають її». Яків Головацький писав, що після тієї Шашкевичевої промови, названої «Слово к питомцям», руський дух «возріс о сто процент». А Микола Устиянович зазначав, що Русь Галицька відтоді враз зацікавилася своїм народом і захопилася своїми думами. Причому перехід до зміни ідеалів був такий швидкий, що майбутні покоління могли б і не знати, що Львів не завжди був українським «П’ємонтом»...

Маркіян Шашкевич, як згадував Яків Головацький, своєю ясною думкою осягнув минуле й сучасне, пророче дивився в майбутнє. Поет М. Устиянович ставив постать Маркіяна Шашкевича в один ряд з Іваном Котляревським, Григорієм Квіткою-Основ’яненком, Тарасом Шевченком. У чернетках Маркіяна Шашкевича є такі рядки:

«Понад життя свого важке каміння,

Мов сонце, подаєш нам обіруч, –

Щоб і моє тримало покоління, –

Ясного слова сонячний обруч.»

Ці слова можна віднести до постаті й самого Шашкевича. Про велич «будителя свідомості» Дмитро Павличко сказав пророчі слова: «Будеш, будителю, жить, доки живе Україна».

Митрополит Андрей Шептицький називав отця Маркіяна «великим апостолом», «велетнем, що сам ішов уперед і провадив уперед весь нарід». Владика Андрей виступив із промовою на могилі Шашкевича у його 100–ту річницю, відзначену українцями вельми шанобливо. Відтоді і до 1939–го щороку на Білій горі в його рідному селі Підлиссі велелюдно вшановували пам’ять «руського апостола». Польська влада дещо перешкоджала цьому. А «перші совєти» у 1939 році взагалі заборонили такі зібрання. «У серпні 1941 року при владі вже були німці, вони не перешкоджали вшановувати Шашкевича, – згадує неодноразово знаний дослідник постаті Маркіяна Шашкевича, співголова Шашкевичівської комісії Феодосій Стеблій. – Тоді на Білій горі зібралися на могутню маніфестацію тисячі людей з жовто-блакитними прапорами, священики, хори... Туди їхали й наші сусіди з двома синами. Я, 10-річний, теж хотів поїхати, але мене не взяли. Тоді я вперше почув про Шашкевича. Хлопці повернулися, розповіли мені, що бачили, і подарували листівку із зображенням хреста на Білій горі, де прималювали два схрещені синьо-жовті прапори».

Нині Феодосій Стеблій разом із колегами майже щороку організовує Шашкевичівські читання та конференції, готує до друку й публікує спадщину Шашкевича та дослідження про нього. Він розповідає, що після війни постать Шашкевича була під негласною забороною. «Коли у 1986 році на Львівщині відбувався черговий всесоюзний Федорівський семінар з історії книги, засідання, присвячене Шашкевичу, ми організували на Золочівщині, аби не мозолити очі владі, – згадує Феодосій Іванович. – Згодом, через те, що засідання присвятили священику, дехто мав неприємності. На партійних зборах інтелігенції цю «самовольщину» критикували». Відколи Україна стала незалежною, відновилися паломництва і щорічні відправи на Білій горі.

У 1911 році українська громада вшановувала 100-річчя Шашкевича. У Львівській філармонії на концерті з нагоди річниці Шашкевича виступала Соломія Крушельницька. А на Білій горі, неподалік села Підлисся, українці за 20 тисяч злотих викупили ділянку землі й встановили хрест. У 1959 р. в Підлиссі відкрито літературно-меморіальний музей, а в 1962 р. – поставлено бронзове погруддя Шашкевича. У 1962 р. у канадському місті Вінніпег засновано Інститут Маркіяна Шашкевича, який з 1963 р. упродовж 25 років видавав збірник «Шашкевичіяна» та «Бібліотеку Шашкевичіяни». У 1991 році, після ІІ Шашкевичівських читань, у Львові сформована Шашкевичівська комісія.

– У 2011 році відзначали 200-річчя будителя Галичини Шашкевичівськими читаннями, фестивалем на Білій горі, різноманітними заходами, виданнями книг, – розповідає міський голова Золочева Ігор Гриньків. – Гідно пошанували Шашкевича золочів‘яни реконструкцією центральної вулиці міста, що носить ім‘я Маркіяна Шашкевича. У планах – завершення цієї реконструкції благоустроєм площі біля  пам‘ятника Будителю Галичини.

 До 200-річчя ми підготували гарний проект. Змушені були розпочати з вулиці Маркіяна Шашкевича, бо там були проваллля. Шкода, що не дійшли до площі. Частково зупинили роботи і на вулиці Сковороди, бо нам зняли фінансування. Проте найближчим часом ці роботи буде відновлено. Розумію, що площа у такому стані як вона є не може існувати, тож її реконструкція завершить цей проект, приурочений генію Галичини.

Леся ГОРГОТА