Шпаки прилетіли, Бузьки – в дорозі
Якось уранці в березневому саду стало гамірно, весело. Так само стояли голі і мокрі дерева, туман активно опадав на почорнілу минулорічну траву. Але щось змінилося. Це окрім активного стукоту по корі старої груші дятла-довбунчика у червоній шапочці, висвистують віщуни весни-красуні – шпаки в елегантних чорних фраках. Вони повернулись. І незабаром у дуплі старої груші виведуть шпаченят. А коти-злодюги намагатимуться дістатися до жовторотиків… Прошуміли над нами і ключі диких качок. Десь там, в очертах незабаром виведуть каченяток.
Давно, ще в січні, вирушили в небезпечну і тривалу мандрівку з теплих, але чужих країв додому лелеки, бо ж летіти їм треба 3–10 тижнів. Добре, якщо птахи зимують у північній Африці, а летіти треба лише до півдня Європи. А коли долають шлях понад 10 тисяч кілометрів з півдня Африки до України чи Білорусії? Великі птахи – лелеки мігрують в економному режимі у теплих повітряних течіях, які піднімають бузьків, а потім опускають. Майже не роблять лелеки і помахів крильми, щоб не затрачати енергії. У Португалію, Іспанію та Італію лелеки вже повернулися. Ми ж чекатимемо своїх улюбленців 17–19 березня.
Минулоріч лелеки прилетіли вчасно. 19 березня їх бачили у багатьох селах Золочівського району. Незважаючи на холодну по-зимовому весну, вони все ж повернулись додому, до рідних, хоч і холодних та заметених снігом гнізд. До речі, на чужині лелеки не гніздяться.
Тоді лелеки опинились без їжі і тепла. Їм була потрібна допомога. Золочів’яни не залишались байдужими, і як могли забирали лелек у теплі місця, годували їх, розчищали від снігу їхні гнізда. Старші люди розповідають, як під час війни у таких умовах рятували лелек – підвозили на санях солому і розстеляли на болотах, де зупинились птахи.
