Я молюся за тебе, український солдате

Колектив Золочівської ЗОШ № 2 ім. М. Шашкевича ретельно готував  літературно-музичну композицію «Герої Крут. Погляд крізь століття». Впродовж усього дійства проведено паралелі: історичні, героїчні, моральні:

А слава їх встає, не вмерши,

Ятрить крізь відстані і час.

Було їх триста. Триста перший –

І ти, і я, і кожен з нас.

На сцені районного Народного дому червоні маки на чорному тлі, як символ нашої пам‘яті й скорботи. Тут з одного боку –  герої битви під Крутами, а з іншого – Євромайдан, палаючі шини, навколо яких гуртуються молоді майданівці…

Короткий екскурс в історію, розповідь про трагедію битви під Крутами. Кожне слово ранить серце. Спогади про звернення директора гімназії до вихованців, готових захищати молоду державу Україну: «Ви – наша надія, надія української нації. Ви не повинні йти на смерть заради України. Заради неї треба жити і творити в ній… Діти мої, побережіть хоча б тих, хто менший за Вас!». І полум‘яна відповідь гімназистів: «Сьогодні час стріляти у ворогів України, а не промови говорити. І треба йти всім, як один, на фронт». Декому з них було лише п’ятнадцять… Це ж ніби не в минулому столітті було, а сьогодні, коли над незалежною Україною знову нависла смертельна небезпека. І найсвідоміші українці вкотре поставили на оборону рідної землі найдорожче – свої життя.

Не міг залишити байдужим нікого відеоролик пісні Сергія Василюка «Ніколи не плач», присвяченої героям Крут. І спогади про всіх, хто продовжив втілювати їх благородну мрію про вільну Україну та став жертвою системи: Ігор Білозір, Володимир Івасюк, Василь Симоненко, Василь Стус, Георгій Гонгадзе, Герої Небесної сотні, донецькі «кіборги» та багато відомих і невідомих Героїв.

А ось на сцені у сні дівчини зустрічаються в Едемському саду герої різних століть – молодий крутянець та майданівець Сергій Нігоян. Обидва згоріли в борні за краще майбутнє України.

Тужить, ридає «Плине кача»… Постають Герої Небесної сотні. Перший – Сергій Нігоян із Шевченковою настановою до молоді: «Борітеся – поборете!». Наступним вийшов 20-річний Устим Голоднюк – хлопчик в голубій ООНівській касці, котрий, рятуючи пораненого, був убитий снайпером. За ним – наймолодший, 17-річний Назар Войтович та найстарший, 83-річний Іван Наконечний, котрий заповів нам не боятися, а відстояти Батьківщину, жити у вільній Україні.

Учасники дійства згадали Героїв Золочівщини: Віталія Бахура (с. Зозулі), Ігоря Черняка (м. Золочів – м. Радивилів), Михайла Ковальчука (с. Хмелева), Володимира Салівончика (с. Велика Вільшаниця), які поклали своє життя на вівтар незалежності України. А ми зобов’язані жити так, щоб ці втрати не були марними.

Під позивні пісні «Сто бійців і з ними я» на сцену виходять всі учасники. 

Тиша на сцені і в залі. ЇЇ зрідка порушують тривожні зітхання та схлипування…

Я молюся за тебе, український солдате,

Я боюся за тебе, хоч не я твоя мати,

І благання я шлю  до високого неба:

«Повертайся живим!   Більш нічого не треба».

Усі глядачі та виконавці щиро промовляли з отцем Михайлом Сукмановським слова молитви за Україну. Отець закликав усіх до щоденної молитви і запевнив у перемозі.

Віталій ЩУР