На Андріївських вечорницях

За
давніми українськими звичаями перемишлянська молодь забавлялася на Андріївських
вечорницях
У
переддень свята апостола Андрія – найкращий час Андріївських вечорниць з
самобутніми традиціями, стародавніми обрядами і звичаями.
Великим
зимовим святом, особливо важливим для молоді, був день Андрія. Це свято
відзначається 13 грудня і вважається днем пам’яті мученицької смерті одного із
дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозванного. За церковним переказами,
святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному із
пагорбів поставив хрест зі словами: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них
засяє благодать Божа». Свято Андрія, з одного боку, є церковним іменним святом,
однак саме з ним пов’язані обряди та звичаї – дівочі ворожіння, тлумачення
снів, парубоцькі гуляння. Хоча Андрій Первозванний – християнський святий, однак усі звичаї,
пов’язані саме з цим святом, мають дохристиянський, язичницький характер.
Пізнім
вечором в Перемишлянському центрі дозвілля молоді було людно і гамірно. У залі перед сценою
облаштували українську хату з лавами, обрусами, рушниками, святковим столом.
Біля хати тин, віз і все як годиться у справжньому українському селі, у доброго
господаря на подвір’ї. Палахкотіння свічок, запах українських страв та зрізаних
гілок ялинки навіювали присутнім у залі глядачам про зимове дійство, яке стало
вже закоріненою українською традицією під назвою Андріївські вечорниці.
Дійовими
особам цього вечора була молодь спільноти «Адонай» храму Святого Миколая. В
основі вечорниць стала вистава, де в гостинній хаті відбуваються вечорниці.
Збираються дівчата, приходять хлопці, спільно жартують, приглядаються один до
одного, шукаючи свою другу половинку.
Був
на вечорницях і пан Калитинський з калитою і квачем, що запрошував пана
Коцюбинського кусати калиту. А калита на святі була особливою. Спочатку хлопці
намагалися її вкусити, але дівчата їм завадили, тому калита залишилася цілою.
Під час дійства численні глядачі у залі зовсім не сумували. Спочатку дівчата
пригощали їх пампухами, варениками і запашною калитою з корицею, а пізніше всі
бажаючі могли взяти участь у різноманітних конкурсах, які піднімали настрій та
залишали приємні і теплі враження.
За
увесь вечір лунало багато українських народних пісень, що супроводжувалися
живою музикою у виконанні фольклорного ансамблю «Верболози». Також цього вечора
було чути колядки, адже під час Різдвяного посту вже можна колядувати.
Всі
учасники вечорниць були у вишиванках або в одязі з елементами етно-стилю. У цей
вечір усі присутні полинули у вир незрівняних, багатогоранних і таких рідних
нашому серцю традицій та обрядів. Відчувалося, ніби розсунулися рамки часу і
всі поринули у старі добрі часи. Міцний наш рід, жива у ньому пам'ять про
минуле. Тож нехай бережуть цю прекрасну, невичерпну скарбницю народних
традицій, надії і світла завтрашнього дня.
За
чудову атмосферу свята слід подякувати Андрію Тивонюку, директору Центру
дозвілля, а також Антоніні Горох, яка малювала декорації, Юрію Федюкову за
музичний супровід і звичайно головним героям вечора – учасникам спільноти
«Адонай».
Роксолана Гуніник