Ви запитували - ми відповідаємо
Нещодавнов Золочівській ОДПІ відбувся черговий сеанс телефонного зв’язку ,,гаряча лінія” із начальником інспекції Романом Денисом.
Пропонуємо Вашій увазі відповіді на деякі із запитань, які надійшли від платників податків.
Чи мають право контролюючі органи проводити виїзні планові та позапланові перевіри за період, який вже перевірений ?
Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені п.п. 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.
При цьому, відповідно до абз. 1 п. 78.2 ст. 78 ПКУ обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначених Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження .
Також необхідно зазначити, що згідно внесених змін Податкового кодексу України від 28.12.2014 № №71-VIII встановлені обмеження щодо проведення контролюючими органами у 2015 та 2016 роках перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік (виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України).
При цьому, зазначені обмеження не поширюються:
з 1 січня 2015 року на перевірки суб’єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють, та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
-з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX „Перехідні положення” Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Які дії платника податків, у разі відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації?
Відповідно до п. 49.12. ст. 49 Податкового кодексу України у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:
подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;
оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому ст. 56 ПКУ.
У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом (п. 49.13. ст. 49 ПКУ).
Згідно з п. 56.1. ст. 56 ПКУ рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПКУ або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2. ст. 56 ПКУ).
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби – з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог п. 44.6 ст. 44 ПКУ) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п. 56.3. ст. 56 ПКУ).
Водночас, незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов’язаний погасити податкове зобов’язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених ПКУ (п. 49.16 ст. 49 ПКУ).
Яка передбачена відповідальність за ненадання пояснень та документального підтвердження платниками податків на письмовий запит контролюючого органу?
Податковим кодексом України не встановлена відповідальність за ненадання платниками податків та іншими суб’єктами інформаційних відносин відповідних пояснень та документального підтвердження за письмовим запитом контролюючого органу про подання інформації.
Водночас ненадання платниками податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу у строки, встановлені Податковим кодексом України, є підставою для проведення документальної позапланової перевірки таким органом.
Чи має право контролюючий орган анулювати реєстрацію платника єдиного податку у разі наявності податкового боргу?
Відповідно до п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.
Однією із підстав анулювання реєстрації платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу є несплата протягом двох послідовних кварталів податкового боргу, що виник у платника єдиного податку.
Таким чином, платник єдиного податку, у якого виник податковий борг у поточному кварталі, протягом наступних двох кварталів має можливість сплатити цей податковий борг. У разі його несплати такому платнику податків анулюється реєстрація в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Згідно з ст. 299 Кодексу у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених главою І «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» Кодексу, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб’єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
ГДІ з питань комунікацій
