Укрaїнa
10:15, 03 квітня 2014
1478
0

Крим як випробування

Крим як випробування
Admin
Фото: НУС

Сьогодні Крим став своєрідним лакмусовим папірцем, тестом, який перевіряє ледь не кожного. Подолавши ціною колосальних людських жертв нацизм і фашизм, усвідомивши величезну небезпеку для долі людства ядерної зброї, лідери повоєнних держав урешті дійшли до розумного компромісу: сформовані кордони держав є непорушними, змінювати їх можна тільки за взаємною згодою. Тож тому таку тривогу у світі викликав можливий перехід Криму до складу Росії без згоди України.

Логічним є запитання: кому це треба? Для цивілізованого світу це не потрібно, бо створює небезпечний прецедент насильного перегляду кордонів. Жорстка реакція всіх провідних країн світу аж до запровадження санкцій призведе до значних проблем для розвитку Росії. Мало приємного і для України бути сусідом «брата» з ядерною зброєю, що виявився ворогом і, відшматувавши частину твоєї території, хижо поглядає на решту твоїх земель. Тим паче, що, коли Україна добровільно розлучалася зі своєю ядерною зброєю, саме «брат» став одним із гарантів непорушності українських кордонів.

Чи принесе хоч трохи щастя затіяне самому Кримові? Чи не схожий він на вередливого хлопця, який, маючи певні принади, вдався до шантажу і тепер, коли Україна внаслідок злочинних дій президента-утікача та його оточення, значно збідніла, прагне стати утриманцем багатшої Росії? Утім, вона під потужним тиском світової спільноти могла б відмовитися від ризику офіційно взяти Крим до себе. Тоді б довелося півострову перетворитися на реальний острів у статусі невизнаного світом утворення з усіма негативними наслідками, що випливають із такого статусу. Однак…

Звісно, Україні втрачати Крим надто болісно. Хоча, вгамувавши біль у серці, можна відшукати й деякі плюси: не треба буде тратитися матеріально й морально на вередливого й неврівноваженого «хлопця». Та й, скажімо, чотири роки тому без голосів кримчан нинішній президент-утікач, очевидно, не зміг би прийти до влади. Тож надалі українцям, з одного боку, легше буде проводити свою позицію, а, з другого боку, маючи прецедент Криму, українська влада, надіємось, звертатиме належну увагу на східні та південні регіони.

 

Героями виявились ті молоді юнаки, які, незважаючи на тиск та погрози, залишились вірними українському народу, не зрадили присязі. Ті, для кого Державний гімн України став найсвятішою молитвою.

Ставлення в російських інтелектуальних колах до агресивних дій щодо України влади на чолі з Путіним чітко визначило: хто з російських митців нам – друг, а хто – ворог. І приємно, що на захист України стало чимало відомих російських діячів. А про численних підписантів з підтримкою дій російського «царя» чомусь не хочеться говорити.

Що б там далі не сталося, сьогодні ми доволі чітко знаємо: хто є хто. І це знання дозволяє нам тверезіше вибудовувати плани та, попри все, рухатися вперед.

Зараз, як ніколи, маємо згуртуватись і акумулювати усі зусилля для того, щоб не втратити цілісності нашої держави, бути виваженими і толерантними. Маємо розуміти, що Україна кинута у вир війни. Політичної у тому числі. Попереду – президентські вибори. Не дай, Господи, схибити знову.

Леся ГОРГОТА

Ctrl
Enter
Помітили помИлку
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter
Коментувати (0)
Інформація
Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.