Новини Золочівщини
Завжди можу захистити себе і тих, хто потребує захисту
Gazeta
22 вересня 2018 року у місті Миколаїв проходив Чемпіонат України з
кіокушинкай карате. Одним із
спортсменів, який представляв Золочівщину був Павло Пісцо – курсант Навчально-наукового інституту пожежної та
техногенної безпеки, який виступав у складі збірної команди Львівської області.
Виборовши перше місце у ваговій категорії 75-80 кг, Павло отримав
можливість виступати на чемпіонаті Європи у складі збірної України, який
відбудеться у листопаді цього року.
– Павле, коли ти почав займатися карате? Хто був ініціатором?
– Почав займатися карате з шести років. Тренер прийшов до школи, розказав про секцію карате у місті й залишив візитівки. В той же день я прийшов додому й попросив тата завести мене на заняття.
– Чи пробував ти себе у іншому виді спорту? Чому вибір зупинив саме на карате?
– Коли починав займатися, в Золочеві не було багато секцій для вибору: футбол, карате і дзюдо. Безумовно, мій тренер Володимир Красносельський вплинув на моє рішення. Адже не так часто зустрічаєш людину, яка до мозку кісток заряджена на результат. Відчуття, коли після заняття втомлений покидаєш спортзал, але вже хочеться повернутися з новими силами знову, не зникає протягом років. Та й взагалі, після знайомства з карате з’явилась впевненість у собі. Знаю, що завжди можу захистити себе і тих, хто потребує захисту. Два роки у моєму житті був футбол, грав за юнаків золочівського «Сокола». Втім, вирішив зосередитися на чомусь одному.
– Коли здобув свою першу перемогу? Розкажи про свої досягнення?
– Вперше у десять років на обласних змаганнях зайняв 3 місце. А поки я п'ятиразовий чемпіон Львівської області. Вперше на чемпіонаті України зайняв 3 місце в 2015 році. В 2017 в Житомирі здобув перше місце на чемпіонаті України. Після цього поїхав в складі збірної України до Польщі. У жовтні їду до Будапешта.
– З ким зазвичай першим ділишся радістю перемоги?
– З мамою. Мама завжди переживала за мене, а особливо зараз, коли я перейшов у дорослий спорт. Тому хочеться їй першій зателефонувати й заспокоїти після бою.
– Як вдається поєднувати спорт із навчанням? Як допомагає карате в твоїй професії і скільки сил йде на підготовку?
– Займаюся кожного дня, по два тренування. Це десь три години. Викладачі ставляться до мене з розумінням і навіть часто йдуть на поступки. Хороша фізична підготовка – це основа як у професії рятувальника, так і в карате. Ця сукупність допомагає завжди тримати себе у формі. На сьогоднішній день карате є одним із найпопулярніших видів спорту. Чимало людей присвячують йому своє життя, спочатку навчаються, а згодом самі стають вчителями. У майбутньому мені б теж хотілось поєднати ці два заняття.
– Розкажи більше про чемпіонат України?
– Перед чемпіонатом України я готувався місяць дуже інтенсивно, вкладав у тренування всі свої сили. Участь брали близько 400 учасників. Збірна Львівської області складала 40 чоловік разом із тренерським складом. Провівши два бої, я здобув дострокову перемогу.
– Чи доводилось тобі в бою стояти з друзями? Як в другові на момент бою бачити суперника?
– Звісно, бувало по-різному. Якщо це твій справжній друг, то після бою ви потиснете один одному руку і будете тільки раді один за одного.
– Який ризик отримати травму?
– Так як на змаганнях ми виступаємо без рукавиць, то найелементарніше – це вибити чи зламати палець. Травма коліна теж часто зустрічається у спортсменів.
– Чи готувався ти зі спортсменами високого рівня? Хто є прикладом для тебе?
– Звичайно. Серед них наші титуловані золочів’яни Юрій Красота і Ростислав Ференц. А найкращим прикладом завжди є тренер, для мене це Володимир Красносельський.
– Чи присутній страх перед боєм?
– У всіх є переживання. Та після першого удару ти перестаєш думати про страх і згадуєш про зусилля, які доклав, аби опинитися тут, думаєш про те, що від тебе чекають перемоги і для страху й зовсім не залишається місця в голові.
– Карате в першу чергу вчить нападу чи самозахисту?
– Однозначно, самозахисту. Пам’ятаю, коли вперше прийшов на тренування, то тренер одразу ж пояснив, що тут навчають не битись, а захищатися. Самоконтроль є важливою складовою, адже кожен, хто займається бойовими мистецтвами повинен усвідомлювати свою фізичну перевагу над іншими.
Розмовляла Мар'яна БОЙКО
– Павле, коли ти почав займатися карате? Хто був ініціатором?
– Почав займатися карате з шести років. Тренер прийшов до школи, розказав про секцію карате у місті й залишив візитівки. В той же день я прийшов додому й попросив тата завести мене на заняття.
– Чи пробував ти себе у іншому виді спорту? Чому вибір зупинив саме на карате?
– Коли починав займатися, в Золочеві не було багато секцій для вибору: футбол, карате і дзюдо. Безумовно, мій тренер Володимир Красносельський вплинув на моє рішення. Адже не так часто зустрічаєш людину, яка до мозку кісток заряджена на результат. Відчуття, коли після заняття втомлений покидаєш спортзал, але вже хочеться повернутися з новими силами знову, не зникає протягом років. Та й взагалі, після знайомства з карате з’явилась впевненість у собі. Знаю, що завжди можу захистити себе і тих, хто потребує захисту. Два роки у моєму житті був футбол, грав за юнаків золочівського «Сокола». Втім, вирішив зосередитися на чомусь одному.
– Коли здобув свою першу перемогу? Розкажи про свої досягнення?
– Вперше у десять років на обласних змаганнях зайняв 3 місце. А поки я п'ятиразовий чемпіон Львівської області. Вперше на чемпіонаті України зайняв 3 місце в 2015 році. В 2017 в Житомирі здобув перше місце на чемпіонаті України. Після цього поїхав в складі збірної України до Польщі. У жовтні їду до Будапешта.
– З ким зазвичай першим ділишся радістю перемоги?
– З мамою. Мама завжди переживала за мене, а особливо зараз, коли я перейшов у дорослий спорт. Тому хочеться їй першій зателефонувати й заспокоїти після бою.
– Як вдається поєднувати спорт із навчанням? Як допомагає карате в твоїй професії і скільки сил йде на підготовку?
– Займаюся кожного дня, по два тренування. Це десь три години. Викладачі ставляться до мене з розумінням і навіть часто йдуть на поступки. Хороша фізична підготовка – це основа як у професії рятувальника, так і в карате. Ця сукупність допомагає завжди тримати себе у формі. На сьогоднішній день карате є одним із найпопулярніших видів спорту. Чимало людей присвячують йому своє життя, спочатку навчаються, а згодом самі стають вчителями. У майбутньому мені б теж хотілось поєднати ці два заняття.
– Розкажи більше про чемпіонат України?
– Перед чемпіонатом України я готувався місяць дуже інтенсивно, вкладав у тренування всі свої сили. Участь брали близько 400 учасників. Збірна Львівської області складала 40 чоловік разом із тренерським складом. Провівши два бої, я здобув дострокову перемогу.
– Чи доводилось тобі в бою стояти з друзями? Як в другові на момент бою бачити суперника?
– Звісно, бувало по-різному. Якщо це твій справжній друг, то після бою ви потиснете один одному руку і будете тільки раді один за одного.
– Який ризик отримати травму?
– Так як на змаганнях ми виступаємо без рукавиць, то найелементарніше – це вибити чи зламати палець. Травма коліна теж часто зустрічається у спортсменів.
– Чи готувався ти зі спортсменами високого рівня? Хто є прикладом для тебе?
– Звичайно. Серед них наші титуловані золочів’яни Юрій Красота і Ростислав Ференц. А найкращим прикладом завжди є тренер, для мене це Володимир Красносельський.
– Чи присутній страх перед боєм?
– У всіх є переживання. Та після першого удару ти перестаєш думати про страх і згадуєш про зусилля, які доклав, аби опинитися тут, думаєш про те, що від тебе чекають перемоги і для страху й зовсім не залишається місця в голові.
– Карате в першу чергу вчить нападу чи самозахисту?
– Однозначно, самозахисту. Пам’ятаю, коли вперше прийшов на тренування, то тренер одразу ж пояснив, що тут навчають не битись, а захищатися. Самоконтроль є важливою складовою, адже кожен, хто займається бойовими мистецтвами повинен усвідомлювати свою фізичну перевагу над іншими.
Розмовляла Мар'яна БОЙКО
