Новини Золочівщини
15:57, 01 грудня 2015
637
0

ВІН ЗАСЛУЖИВ НАРОДНУ ШАНУ НАЗИВАТИСЯ НАРОДНИМ ПОЕТОМ

ВІН ЗАСЛУЖИВ НАРОДНУ ШАНУ  НАЗИВАТИСЯ НАРОДНИМ ПОЕТОМ
Gazeta
Фото: НУС
 21 листопада 2015 року в районному Народному домі відбувся вечір пам’яті поета-земляка Михайла Кутного. Під час заходу відбулася презентація книги поета «Відгомін душі», а також літературно-мистецьке свято. Зі сцени лунали спогади про поета, його життя, творчість. Звучали його вірші та пісні.

Михайло Кутний повернувся до нас… Повернувся поезією, піснею, книгою, доброю пам‘яттю рідних, друзів, громади. І промовляє з екрана до синів, до родини, односельців, побратимів, до всіх присутніх, до України Михайло Кутний, щасливий, усміхнениий… Але тільки на мить, тільки з екрана…

А пам‘ятаєте перші роки незалежності України? Цей стрункий, високий, добрий і талановитий чоловік часто виступав на різноманітних заходах. Читаючи власні вірші, кликав нас до змін, до волі, до добра. Михайло дуже радів відродженню України:

І в сльозах, і в боях, Україно моя,

Я з тобою живу і крокую.

Ти не вмерла, живеш, не дамо, не помреш,

Я тобі свою пісню дарую.

Доля визначила йому короткий життєвий шлях – всього лише 52 роки (1949–2001рр.). Він жив, тяжко працював, ростив синів, творив, любив життя, будив братів до праці, до боротьби за нове життя у вільній Україні:

Розправляй широко крила,

Україно моя мила.

Доки будеш, брате, спати?

Час прийшов, пора вставати.

Високі слова про народного поета промовляла автор передмови до книги «Відгомін душі» поетеса Ольга Кіс, котра в цій книзі відчуває душу поета. Є у його творах ритм і рима – все, що потрібно для доброї поезії. Ми всі маємо навчитися у Михайла Кутного виховувати синів, які потурбувались про його літературну спадщину. Не довідаємось лише, як би сприйняв Михайло, що написав би поет про нинішню сумну, трагічну дійсність України, про війну, яку доводиться переживати народу. Поетеса взяла на себе відповідальність і написала болісні рядки про нинішню війну, як поет за поета.

Видавець книги Наталія Бадікова познайомилась із земляком через багато років після відходу поета. Мала велику радість, велику честь і велике задоволення, бо працювала над книгою з родиною, котра дуже вболівала за видання творів батька, чоловіка, дідуся. 

Та як може забути чоловіка дружина, котрій дарували такі надзвичайні, чарівні дарунки, поезію, пісні:

Нарву букет червоної калини,

Поставлю в себе в хаті на вікні.

Хай буде подарунком для дружини

За усмішку і очі чарівні.

Про рідний край, його людей, досягнення й недоліки щиро і відверто писав Михайло. Особливо трепетно любив поет рідне село Жуків:

Багато сіл на світі є,

Та найгарніше то моє.

Поміж крислатих ясенів

Пульсує рідний мій Жуків.

Директор Золочівської ЗОШ № 2 Володимир Кравчук згадує Михайла не лише як доброго батька двох синів – учнів школи, але й активіста, зодчого, поета…

Про Михайла Кутного – зодчого, котрий дуже багато зробив для церкви, для громад, згадує декан УАПЦ Василь Саган. Бо познайомися з цим талановитим і дуже відповідальним чоловіком у часи відродження духовних святинь. Михайло брався за найвідповідальнішу роботу, бо все інше можуть зробити інші майстри: «Купол, верхівку, поставити хрест – це було дуже відповідально».

У цей вечір на зустріч з поезією Михайла Кутного прибули аж чотири духовних отці Василь Саган, Микола Місюк, Михайло Довгий, Богдан Януш. Вони промовляли про народного поета, його талант з повагою і вдячністю. То ж не випадково, бо з одинадцяти розділів книги Михайла Кутного «Відгомін душі» четвертина – духовна поезія:

Без Божої волі не сіється в полі,

Без Божої волі дощі не падуть.

Нічого в світі нема мимоволі,

Де Бог пробуває, там сіють і жнуть.

 

 Ірина ДОМАРЕЦЬКА


Ctrl
Enter
Помітили помИлку
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter
Коментувати (0)
Інформація
Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.