Схилімо голови в журбі й задумі

У вівторок, 8 травня, у Золочеві відбулися урочистості до Дня пам’яті  та примирення і 73-тої річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Загальна панахида за померлими у тій війні згуртувала громадськість у молитві за воїнів, які, захищаючи нашу країну, не повернулись до своїх домівок і тільки залишились світлими, хоробрими ангелами миру у пам’яті нащадків. Військовослужбовці Навчального центру Національної гвардії України взяли участь у цьому поминальному молебні разом із священиками різних конфесій і громадою нашого міста та у заходах, присвячених цим подіям. Серед них – керівництво та працівники райдержадміністрації, районної та міської рад, працівники підприємств, установ, організацій, керівники політичних партій та громадських організацій, вчителі, студенти та учні золочівських навчальних закладів. Школярі прикріпили на груди військовослужбовцям Навчального Центру символічні «Маки пам’яті» як знак перемоги над нацизмом.
Для ветеранів-фронтовиків було висловлено багато привітань та слів вдячності. Запрошений для виступу біля Меморіалу «Вічний вогонь» син учасника бойовиї дій, ветерана війни Андрія Сивака, вчитель історії Золочівської ЗОШ № 1 Володимир Сивак звернувся до присутніх: «…День пам’яті і примирення – не випадковий, бо Україна йшла до того, щоб всі воїни, які воювали у часи Другої світової війни були братами, і це не випадково. Тому що українці воювали під різними прапорами, але мета була одна – це воля і незалежність нашої країни. В Червоній армії воювали  6 млн. чоловік, в УПА – 100 тис., а в інших військових формуваннях близько 40 тис. чоловік. Хочеться сказати, що примирення між цими сивололими ветеранами вже давно відбулось. Чомусь немає, на жаль, його тільки між політиками, які деколи недолуго оцінюють події Другої світової війни. Вони забувають про те, що сотні фронтовиків пройшли через ГУЛАГи. Що у 1953 році у Воркуті, коли піднялося національне повстання, першими, хто підтримали це повстання, були фронтовики. Ми забуваємо про те, що багато фронтовиків стали учасниками національно-визвольного руху. Наприклад, генерал Григоренко був одним із засновників Української Гельсинської групи. Мені хочеться сказати про те, що необхідно вшанувати всіх воїнів, які віддали своє життя за Україну».
До підніжжя Меморіалу «Вічний вогонь» поклали композиції з квітів посадовці та військовослужбовці Навчального Центру, учні шкіл та представники громади нашого міста.
Під звуки військового оркестру військовослужбовці Навчального центру, ветерани та мешканці пройшли вулицями міста та вшанували пам'ять воїнів покладанням квітів до пам’ятника воїнам загиблим у роки Другої світової війни та до Братської могили жертв репресій 1939–1941років. Запрошений до слова голова Золочівського Станичного братства ОУН-УПА Ярослав Безпалько розповів присутнім про страшні роки Другої світової, про репресії, які виконувались сталінськими катами і були справжньою розправою над цвітом нашого народу, українськими вченими, монахами та інтелігенцією на території Золочівського замку. Ці уроки історії, як зазначив капелан Навчального Центру отець Андрій, повинні бути для нас важливими, щоб у теперішній війні не допустити ілюзій про північного сусіда і стояти у теперішній війні до переможного кінця.
За звичаєм, урочисті заходи продовжились і біля меморіалу «Загиблим у війні з нацизмом», що знаходиться на території Навчального центру. Начальник Навчального центру полковник Михайло Кулик в своїй промові зазначив: «Наша зустріч, присвячена пам’яті жертвам Другої світової війни – це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим. Сьогодні вона об’єднала ветеранів війни та визвольних рухів. Вклонімося усім загиблим, схилимо голови в журбі й задумі».
Оркестр Навчального центру та музичний гурт «ВКС» виконали для ветеранів війни ряд пісень на військову та патріотичну тематику, а на завершення відзначення Дня пам’яті та примирення усіх ветеранів пригостили запашною солдатською кашею.