Люди,
які мають захоплення можуть вважатися найщасливішими. Ці захоплення бувають
розмаїтими: малювання, вишивка, вирощування плодових дерев, спорт… Сьогодні ми
познайомимо вас з дуже щасливим добродієм, бо його захоплення – це найкращий
друг людини – собака. Під час розмови з Андрієм у мене було відчуття, що він
знає про собак абсолютно все, що його захоплення – справа, заради якої варто
жити, любити світ, природу, рятувати її від неуцтва, бездарності, злості…
Знайомтесь: Андрій Гневко випускник ЗОШ № 4 міста Золочева.
Закінчив кооперативний технікум,
інститут банківської справи. Працює провідним спеціалістом сектору
автоматизованої обробки інформації в
управлінні соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації.
– Собака виховує в людині людяність та відповідальність за
живих створінь. – розповідає Андрій.
– Уже протягом двадцяти років займаюсь
собаками. Першими у мене були собаки породи боксер.
Хотів створити у Золочеві
кінологічний клуб. Але Золочів замале місто для такого клубу. Можливо колись,
згодом… Гордимося тим, що на Золочівщині є кавказька вівчарка п’ятикратний
чемпіон України, яку я виставляв, і молодий кобель породи сенбернар, батько
якого у 2011 році захистив титул чемпіона Європи. Зараз він уже має потомство.
Займаюсь переважно породою боксер, русская борзая та пекінес. Співпрацюю з
Тернопільським кінологічним клубом «Каніс», головою якого є Олександр Томасов.
Загалом у клубі реєструємо всіх собак. Породи і службові, і декоративні, і мисливські.
Нещодавно привезли з Харківського клубу собаку бернського зененхунда. Починаючи
з березня, кожних вихідних проводяться виставки, на які готуємо собак. Експерти
оцінюють екстер’єр, породистість. Є й такі виставки, на яких оцінюють дресуру.
Проводимо семінари, на які приїжджають кінологи зі Львова і з Тернополя. Кілька
років тому хотіли організувати для дітей-інвалідів Золочева іпотерапію. Та
утримувати коня складно. А ось каністерапія,
тобто спілкування дитини із собакою цілком можлива. У Тернополі,
наприклад, є собака Лакі породи лабрадор, яка пройшла спеціальний курс і
допомагає дітям у реабілітації.
– Є
діти, а іноді й дорослі люди, котрі
панічно бояться собак. Що порадите робити?
–
Це треба вирішувати дуже поступово. Можливо, завести маленького чотириногого
друга, найкраще підійдуть породи лабрадор та кокер-спанієль.
–
Андрію, то до вас можна звернутись із
різними питаннями щодо утримання собак?
–
Так, надаю консультації щодо утримання і виховання собак, клеймування та
чіпування, підбираю пари, допомагаю при в‘язці. Також проконсультую щодо вибору
і придбання потрібної породи. Маю багаторічний досвід роботи із собаками різних
порід. Також маю практику і щодо ветеринарії. Нещодавно два тижні лікував цуценя. Кожні дванадцять годин вводив
йому по вісім уколів, і воно одужало. Перед тим, як привезти клієнтам собаку
проводжу з ними співбесіду. Ось, наприклад, зараз дуже модні йоркширські
тер‘єри, такі маленькі гарні песики, і багато хто думає, що це іграшка. Та це ж
– тваринка, за якою потрібно доглядати, гуляти з нею, годувати. Як кажуть, ми
відповідальні за того, кого приручили.
–
Чи є у Золочеві люди, котрі стають волонтерами і допомагають бездомним
тваринам?
–
Так, це волонтерка Віта Пришляк, яка
працює в суді. Вона щодня об’їжджає місто, щоб погодувати безпритульних собак,
викликає ветеринара зі Львова для стерилізації, створила групу у соціальних мережах «Крик про допомогу» і
шукає у Львові добрих людей, щоб прилаштувати собак.
–
Першого свого чотириногого друга пам‘ятаєте?
–
Це була дуже добра собака Альбіна, породи боксер, їй було 8 років, її отруїли…
Я дуже за нею сумував. Після неї, думав, що не буду більше заводити собаку.
Та друзі з клубу подарували мені таксу
Фокса. А тепер маю аж шість домашніх улюбленців. Це русская борзая Карай, боксер Тім, пекінес Джузі, такса Ніка,
улюблениця красуня Бася і двоє цуценят. Вони всі між собою дружать.
–
Розкажіть про дресирування.
– Маю сертифікат,
диплом про проходження курсів у Юрія
Полійчука, фігуранта міжнародної категорії. Він зі своєю вівчаркою Чардом
зайняв у чемпіонаті світу за програмою ІРО третє місце. У Золочеві переважно
звертаються клієнти для того, щоб собака
пройшов загальні курси дресирування. Це місяць занять, на яких вчу основні
команди, захисну службу. Кожен собака також має свій характер і по-різному
піддається дресируванню.
Собаку
мало любити, ним треба жити. Потрібен постійний контакт, щоб чогось її навчити.
Тільки до двох років собака формує тип характеру, потім щось робити з ним
важко. Значно цікавіше працювати із самками, бо вони набагато вірніші. При
першому контакті бачу, що собаку хтось уже намагався вчити, а перенавчати набагато складніше. Нема дурних
собак, бувають немудрі господарі. З місяця собаку треба навчати. Давати собаці
повний контакт, його треба любити, скажімо, так ним треба жити і тоді в вас
буде найвірніший в житті друг, який ніколи не зрадить і завжди буде вірний вам
до кінця.
–
Які породи собак популярні у Золочеві?
–
Це вівчарки, мопси, хаскі, йорки, лабрадори, спанієлі…. Також багато людей
хочуть просто собаку для душі і таких прилаштовуємо в добрі руки. Співпрацюю з
Львівським притулком для безпритульних тварин «Милосердя» та Тернопільським
притулком «Ноїв ковчег». З притулку «Ноїв ковчег» в наше місто прилаштована в
надзвичайно добру, щиру сім‘ю, де вже кілька років щасливо проживає собака по
кличці Стася. Побільше би таких добрих, щирих людей, і тоді в нашому місті
можна б було створити притулок для братів наших менших, але, на жаль, для цього
потрібні великі кошти.
–
Скільки у нашому місті є собак з документами?
–
Близько десяти. Та наші люди не зовсім розуміють, що таке собака з документами.
Декому достатньо сказати, що собака має ветеринарний паспорт (тобто щеплення).
Документи – це родовід. Планується в‘язка, для якої ретельно підбирають собак,
в‘язка реєструється, народжуються собачата і тоді видається щеняча карта,
відбувається перша виставка, експерт оцінює і на основі цієї карти виписується
весь родовід. Є й дуже багато спекуляцій на документах. Люди заради грошей не
зважають на породність, екстер’єр собак, виписують документи, скажемо так,
псевдо чемпіонів, а собака зовсім не відповідає вимогам, які мали б відповідати
даній породі. Але, вважаю, коли людина хоче дійсно придбати собі чотириногого друга, то вона не зважає на породу,
на титули чемпіона, та вибирає собі собаку для душі, і він для неї найкращий в
світі.
Та незалежно від родоводу, кожний собака заслуговує на
належні умови життя. То ж звертаюсь до всіх людей з проханням з любов‘ю
ставитись до братів наших менших, хоч іноді годувати бездомних тварин. Бо ж їм
немає на кого надіятись, окрім, як на добрих людей.
Розмовляла Ірина ДОМАРЕЦЬКА