Поринули у ретро-атмосферу (відео)


Богдан Весоловський – композитор-пісняр, під танго і фокстроти якого у 30-х роках танцював чи не увесь україномовний Львів. 30 травня минуло 103 роки з дня його народження.
Дата не ювілейна… Що ж спонукало мене написати про цю геніальну особистість?
Зізнаюсь, пісні Богдана Весоловського приваблювали мене з юних літ. Та й сама епоха дуже подобається – 30-ті роки ХХ століття… Скільки разів мріялось перенестися в машині часу туди, зануритись у атмосферу ретро…
Мріялось не одній мені, як з’ясувалося. Наша вчитель історії, заступник директора з навчально-виховної роботи, Ганна Степанівна Золота – поціновувач творчості цього талановитого композитора. Ми з нею не раз наспівували пісні Весоловського у вільну хвилину – перед нарадою, на перерві, після уроків і обговорювали його значення для України, зокрема Західної. І от після Свята останнього дзвоника, під час шкільної практики, я почала гурмувати біля себе однодумців.
Впродовж декількох днів ми з учнями 8 класу (Вікторією Кінчило, Іванною Мищишин, Мартою Тимків, Богданом Крегелем) шукали інформацію про Богдана Весоловського. І дізналися наступне.
У 1930-х роках серед галицьких панів, пань і панянок набули популярності бали, на яких вони наслідували європейську моду в одязі та музиці. З-за кордону прийшли театри-кабаре, молодь слухала польський джаз і дивилась чужомовне кіно. Складати конкуренцію чужій музиці було справжнім викликом для наших митців, адже в українському середовищі здебільшого панував фольклор. Прорив у якісній естрадній музиці здійснили львівські «ревії» – естрадні вистави, створені на основі українських народних пісень. Біля витоків перших ревій разом з Богданом Весоловським стояли молодий композитор Анатоль Кос-Анатольський та скрипаль Леонід Яблонський. Свої таланти вони об’єднали у найпопулярнішій тоді на балах і танцях капелі «Ябцьо-Джаз».
Богдан Весоловський походив з інтелігентної української родини. Народився у Відні 30 травня 1915 року. Після Першої світової війни родина переїхала до Стрия. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету та у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка. Також закінчив Консульську академію у Відні. Знав кілька іноземних мов.
Почав писати пісні у 16 років, а вже через сім років його українське танго «Прийде ще час» стало шлягером. Талановитий молодий чоловік зумів зробити у польській Галичині українську пісню настільки якісною, що вона стала  надпопулярною. Україньку пісню українці співали на всіх забавах, а молодому авторові не давали проходу на львівських вулицях. За ним тоді закріпилося сценічне ім’я Бонді.
У зв’язку з несприйняттям композитора радянською владою йому довелося разом з сім’єю емігрувати. Митець присвятив себе музиці та розвиткові української культури в Канаді: писав пісні, організував музичні колективи і вчив молодь, видавав ноти і записував платівки власних композицій.
Попри заборону творів та імені Богдана Весоловського у радянський час, багато людей берегли у пам’яті улюблені пісні галичанина.
Майже 130 пісень залишив нам Богдан Весоловський. Їх виконували Антін Дербіш, Остап Зорич, Ірина Яросевич, гурт «Львівське ретро». Доклався до відродження творчості композитора Олег Скрипка. Оксана Муха також сьогодні співає пісні Весоловського.
Після завершення дослідження ми з великим азартом почали знайомитися з власне піснями (до слова, чимало пісень композитор написав на слова відомих українських поетів Олександра Олеся, Володимира Сосюри та ін.).
І, звичайно, вчилися танцювати! Вальс, танго, фокстрот… Звуки розносилися школою, і поміж вчителями та учнями повзла чутка, що ми з дітьми готуємо ретро-вечірку.
І от у заповітний день невелике приміщення історичного кабінету ОЗ Сасівський НВК І-ІІІ ступенів перетворилося на арт-кафе. Шість столиків, скатертини, вази з польовими квітами…. Достатньо місця для танців. На вечірці мої дівчата були одягнені і зачесані у стилі ретро.
З першою піснею, що звучала в записі, гості поринули в ретро-атмосферу…. Ніхто не помічав, як збігає час, восьмикласники розповідали про композитора, глядачі слухали музику та переглядали ретро-світлини на великому екрані. А як тільки розпочався вальс, до танцю не пішов тільки лінивий! Мав місце на заході також флешмоб: усі колективно виконали шлягер «Прийде ще час».
Коли змовк останній акорд останньої пісні, розчулена Ганна Степанівна подякувала
подякувала нам з дітьми, що втілили її мрію, а також розказала декілька цікавинок про Богдана Весоловського, яких ми й самі не знали.
Повертатися у 2018 рік і йти додому не хотів ніхто, як і переодягатися в сучасний одяг. Але довелося, звісно. Та не біда: гарний настрій з нами вже декілька днів. І з тим гарним настроєм, ще й у ритмі танго підемо невдовзі на канікули.
Ірина ГИРИЛО