Цими днями погостювати у рідне місто приїхала дівчина, яку
золочів’яни пам’ятають активною, талановитою і дуже творчою. Її вірші
увійшли у збірку «Цвіту вишневого вибух», вона прикрашала своїм вокалом
пісні рок-гуртів «Симфонія вітру» та «Forceout». Зараз Євгенія Муц живе у
столиці, знімається у фільмах та рекламі. Тож ми розмовляємо про її
творчість та ставлення до неї.
– Женю, 2017 та 2018 роки стали
для тебе справжнім проривом у твоїй акторській кар’єрі. Ти знялась у
двох стрічках, «Волошиловград» Сергія Жадана та «Король Данило» Тараса
Химича. У своєму інтерв’ю інтернет-виданню «УКіно» ти сказала, що ти «за
реальність». Водночас із задоволенням «телепортуєшся» у часи короля
Данила. То який із цих двох фільмів ближчий тобі по духу?
– Для
мене ближчий «Король Данило». Але йдеться тут навіть не про дух, а про
кількість і різноматність роботи. Роль Анни – більша і важливіша, тому
мені цікавіше працювати з цим матеріалом. Я маю час і змогу покайфувати
від роботи. Ну і, звісно, вибір базується ще й на особистому ставленні
до знімальної групи. У Львові мені легше дихається, бо є конект.
– Ти віриш більше у себе чи у щасливий випадок?
–
І у випадок, і у себе. Мені пощастило, що мене помітила одна із відомих
українських кастинг-директорів Алла Самойленко, і познайомила зі світом
кіно. Але кастинги я проходила все-таки своїми силами. Акторів у нас
багато, та вибрали мене. На одному фарті в моїй професії далеко не
заїдеш, треба ще й роботу могти виконати.
– Що тебе приваблює
найбільше у грі акторки: можливість показати когось іншого (частково) у
своїй інтерпретації чи власне побути кимсь іншим?
– Я не асоціюю
себе зі своїми персонажами, щоб вірити, що я – це вони. Та й показати
когось іншого теж така штука, якою в нас більша половина населення
розважається. Для цього зніматися не обов’язково. Що мене приваблює?
Навіть не знаю. Коли я працювала на інших роботах, я завжди стаавила
собі запитання: «Нащо я це роблю?», – мені здавалось, що це звичайне
марнування часу, сил і життя загалом. Коли я на знімальному майданчику –
у мене всередині спокій і я апріорі знаю, що знаходжусь на своєму
місці. Для мене кіно – це гра, і мені весело в неї грати.
– Чи є такі речі, які ти ніколи не зробиш на знімальному майданчику?
–
Я не зроблю того, що може загрожувати моєму життю, для цього є
каскадери. Хоча, якщо у мене буде хороша підготовка перед цим і я буду
впевнена в своїх силах, тоді, думаю, відповідь не буде такою
категоричною.
– Хто, чи що надихає тебе: фільми, музика чи книги?
–
Мене надихає все. Недавно прочитала принципи роботи мікрохвильової печі
і ходила натхненна два дні. Я зараз дуже спішу жити, мені хочеться
постійно чогось нового, якихось емоцій. От і кидає мене, то з шведських
серіалів на документалки по квантовій фізиці, то з металу на класику...
Хочу різного і хочу побільше.
– Робота тебе якось змінює?
–
Я б не сказала. Я, чесно, навіть не впевнена, що на роботі я чимось
відрізняюсь від себе вдома. У мене немає сил змушувати себе поводитись
якось по-іншому. У реальному житті мені ж за це не платять.
–
Колись давно, у 2011-му, ти співала у гуртах «Симфонія вітру»,
«ForceOut». Не скучаєш за співом? Наскільки важливою є для тебе музика?
–
Ого... згадала свої шкільні роки. Це ж було років сім тому! Чесно, тоді
там не музика була в пріоритеті, а якісь поїздки і туси. Та й те, що ми
грали, музикою назвати складно. На першому курсі університету мені уже
захотілося творити. Називалася наша банда «Пристань туманів». В той час
я, принаймні, зусиль докладала. Думаю, що просто тоді ще не доросла.
Зараз ніби і не проти почати щось нове, але знайти людей, з якими буде
комфортно і у спілкуванні, і в роботі – складне завдання. Не хочу
займатися музикою як суто роботою. Це має бути крута розрядка. Для мене
важливий процес, а не тільки результат.
– Життя у столиці дає можливість розвиватись. Які в тебе творчі плани? Чи може бути щось краще для тебе, ніж робота у кіно?
–
Столиця дає більше варіантів до існування. Тому, якщо у мене довга
перерва між зйомками, я завжди можу піти в рекламу, і – це уже якась
діяльність. А плани в мене наполеонівські. В червні стартують зйомки
нового фільму, де у мене одна з головних ролей. Зйомки будуть проходити
недалеко від Одеси, тому буде мені цього року і місячний відпочинок на
морі, і ще один проект – все разом.
Кращим за роботу у кіно для мене може бути хіба тепло проведений час зі своїми людьми, але точно не інша робота.
– В наш буремний час, що для тебе є патріотизмом?
–
Патріотизм, напевне, полягає в тому, щоб бути корисним своїй країні,
виконувати свою функцію, роботу, при тому залишаючись нормальною
людиною.
Розмовляла Єва ТОЦЬКА