На знімальному майданчику я на своєму місці

Цими днями погостювати у рідне місто приїхала дівчина, яку золочів’яни пам’ятають активною, талановитою і дуже творчою. Її вірші увійшли у збірку «Цвіту вишневого вибух», вона прикрашала своїм вокалом пісні рок-гуртів «Симфонія вітру» та «Forceout». Зараз Євгенія Муц живе у столиці, знімається у фільмах та рекламі. Тож ми розмовляємо про її творчість та ставлення до неї.
– Женю, 2017 та 2018 роки стали для тебе справжнім проривом у твоїй акторській кар’єрі. Ти знялась у двох стрічках, «Волошиловград» Сергія Жадана та «Король Данило» Тараса Химича. У своєму інтерв’ю інтернет-виданню «УКіно» ти сказала, що ти «за реальність». Водночас із задоволенням «телепортуєшся» у часи короля Данила. То який із цих двох фільмів ближчий тобі по духу?
– Для мене ближчий «Король Данило». Але йдеться тут навіть не про дух, а про кількість і різноматність роботи. Роль Анни – більша і важливіша, тому мені цікавіше працювати з цим матеріалом. Я маю час і змогу покайфувати від роботи. Ну і, звісно, вибір базується ще й на особистому ставленні до знімальної групи. У Львові мені легше дихається, бо є конект.
– Ти віриш більше у себе чи у щасливий випадок?
– І у випадок, і у себе. Мені пощастило, що мене помітила одна із відомих українських кастинг-директорів Алла Самойленко, і познайомила зі світом кіно. Але кастинги я проходила все-таки своїми силами. Акторів у нас багато, та вибрали мене. На одному фарті в моїй професії далеко не заїдеш, треба ще й роботу могти виконати.
– Що тебе приваблює найбільше у грі акторки: можливість показати когось іншого  (частково) у своїй інтерпретації чи власне побути кимсь іншим?
– Я не асоціюю себе зі своїми персонажами, щоб вірити, що я – це вони. Та й показати когось іншого теж така штука, якою в нас більша половина населення розважається. Для цього зніматися не обов’язково. Що мене приваблює? Навіть не знаю. Коли я працювала на інших роботах, я завжди стаавила собі запитання: «Нащо я це роблю?», – мені здавалось, що це звичайне марнування часу, сил і життя загалом. Коли я на знімальному майданчику – у мене всередині спокій і я апріорі знаю, що знаходжусь на своєму місці. Для мене кіно – це гра, і мені весело в неї грати.
– Чи є такі речі, які ти ніколи не зробиш на знімальному майданчику?
– Я не зроблю того, що може загрожувати моєму життю, для цього є каскадери. Хоча, якщо у мене буде хороша підготовка перед цим і я буду впевнена в своїх силах, тоді, думаю, відповідь не буде такою категоричною.
– Хто, чи що надихає тебе: фільми, музика чи книги?
– Мене надихає все. Недавно прочитала принципи роботи мікрохвильової печі і ходила натхненна два дні. Я зараз дуже спішу жити, мені хочеться постійно чогось нового, якихось емоцій. От і кидає мене, то з шведських серіалів на документалки по квантовій фізиці, то з металу на класику... Хочу різного і хочу побільше.
– Робота тебе якось змінює?
– Я б не сказала. Я, чесно, навіть не впевнена, що на роботі я чимось відрізняюсь від себе вдома. У мене немає сил змушувати себе поводитись якось по-іншому. У реальному житті мені ж за це не платять.
– Колись давно, у 2011-му, ти співала у гуртах «Симфонія вітру», «ForceOut». Не скучаєш за співом? Наскільки важливою є для тебе музика?
– Ого... згадала свої шкільні роки. Це ж було років сім тому! Чесно, тоді там не музика була в пріоритеті, а якісь поїздки і туси. Та й те, що ми грали, музикою назвати складно. На першому курсі університету мені уже захотілося творити. Називалася наша банда «Пристань туманів». В той час я, принаймні, зусиль докладала. Думаю, що просто тоді ще не доросла. Зараз ніби і не проти почати щось нове, але знайти людей, з якими буде комфортно і у спілкуванні, і в роботі – складне завдання. Не хочу займатися музикою як суто роботою. Це має бути крута розрядка. Для мене важливий процес, а не тільки результат.
– Життя у столиці дає можливість розвиватись. Які в тебе творчі плани? Чи може бути щось краще для тебе, ніж робота у кіно?
– Столиця дає більше варіантів до існування. Тому, якщо у мене довга перерва між зйомками, я завжди можу піти в рекламу, і – це уже якась діяльність. А плани в мене наполеонівські. В червні стартують зйомки нового фільму, де у мене одна з головних ролей. Зйомки будуть проходити недалеко від Одеси, тому буде мені цього року і місячний відпочинок на морі, і ще один проект – все разом.
Кращим за роботу у кіно для мене може бути хіба тепло проведений час зі своїми людьми, але точно не інша робота.
– В наш буремний час, що для тебе є патріотизмом?

– Патріотизм, напевне, полягає в тому, щоб бути корисним своїй країні, виконувати свою функцію, роботу, при тому залишаючись нормальною людиною.

Розмовляла Єва ТОЦЬКА