Разом ліквідуємо туберкульоз

Щорічно, 24 березня, весь світ відзначає Всесвітній день боротьби з туберкульозом (ТБ). Цьогорічним гаслом Місячника боротьби з туберкульозом є заклик «Разом ліквідуємо туберкульоз!». Захворюваність на туберкульоз на Золочівщині не є високою. Щорічно діагностується 20-25 нових випадків. Прикро те, що половина пацієнтів звертається уже з занедбаною формою хвороби.
Туберкульоз – це соціально небезпечне хронічне інфекційне захворювання, що передається від хворої людини переважно повітряно-крапельним шляхом, спричиняється мікобактеріями туберкульозу, характеризується утворенням вогнищ специфічного запалення в різних органах і тканинах (найчастіше в легенях). Збудник цієї недуги – мікобактерія туберкульозу (МБТ). Її ще називають бацилою/паличкою Коха, на честь німецького науковця, який відкрив цей збудник 24 березня у 1882 року.
Не всі мікобактерії туберкульозу однакові за здатністю спричиняти захворювання. Практично всі ми в дитячому або підлітковому віці «отримуємо» мікобактерії, але до розвитку туберкульозу це не призводить. Навпаки, «слабкі» бацили, нездатні спричиняти хворобу, постійно стимулюють наш протитуберкульозний імунітет. З метою імунізації в організм спеціально вводять ослаблені мікобактерії, відомі під назвою БЦЖ.
Головним джерелом інфекції є хвора на «відкриту» легеневу форму туберкульозу людина, яка виділяє туберкульозні бактерії під час кашлю з мокротинням, слиною, чхання, співу, розмови тощо.
Власне  повітряно-крапельним  шляхом  у  90%  випадків  і  передається  ТБ  від хворого  до  здорової  людини.  Існує  й  харчовий/аліментарний шлях  передачі  ТБ  (3 % випадків)  головним  чином  через  молочні  продукти  хворих  на  туберкульоз  тварин (молоко, сметана, сир тощо).
Потрапляння збудника туберкульозу в організм людини далеко не завжди призводить до розвитку захворювання. Це залежить від кількості та вірулентності  («агресивності») МБТ, тривалості контакту з хворим бактеріовиділювачем,  імунних властивостей організму.
У світі 1/3 населення заражена (інфікована) туберкульозом. В Україні понад 90 %  населення.
Лише у 10 % інфікованих МБТ людей розвивається захворювання на туберкульоз. Розвитку ТБ сприяють, в першу чергу, ВІЛ-інфекція, а також інші  супутні  захворювання  (зокрема,  цукровий  діабет);  вживання  препаратів,  які пригнічують  імунну  систему  (при  лікуванні  онкологічних,  ревматичних  захворювань, профілактиці відторгнення органів при їх трансплантації); алкоголізм, тютюнокуріння та інші  наркоманії;  несприятливі  соціальні  та  екологічні  умови  життя;  неповноцінне харчування; переохолодження, фізичні та психічні травми та інші чинники, які знижують опірність організму.
Туберкульоз може розвинутися відразу після зараження або через кілька років. Найбільший  ризик  захворювання  спостерігається  в  перші  2  роки  після  зараження.
У  випадку  несвоєчасного  виявлення  й  лікування,  ТБ швидко  прогресує  з  розвитком різних ускладнень  і летальним результатом протягом 1,5-2 років.
У 90 % людей туберкульоз вражає легені. Розрізняють заразну форму ТБ легень  – «відкриту» і незаразну форму – «закриту». Заразна форма захворювання характеризується тим, що людина виділяє з мокротинням у навколишнє середовище МТБ, за «закритої» форми ТБ у мокротинні не виявляють мікобактерію туберкульозу  і переважно такі пацієнти взагалі не кашляють.
Як правило, коли  ступінь  ураження органу набуває  значних розмірів, людина починає відчувати нездужання  і в неї спостерігається: кашель, що триває понад 2-3 тижні; рясне потовиділення вночі; слабкість, особливо виражена в ранкові  години; безпричинна втрата маси тіла  (ваги); втрата апетиту;  підвищення температури тіла переважно у вечірній час та вночі до 37,0 - 37,5° С або лихоманка (понад 38 °С) без видимої на те причини, що триває понад тиждень.
Позалегеневий ТБ  (з ураженням  інших, окрім легень, органів) – це практично незаразна форма захворювання. В таких випадках ТБ загрожує найбільше життю людей, що захворіли.
За наявності хоча б декількох з перерахованих загальних симтомів ви маєте звернутися до лікаря за місцем проживання для обстеження на ТБ.
Хвора на ТБ людина може іноді і не знати про свою недугу, адже туберкульоз здатний  тривалий  час маскуватися під  звичайну  застуду, бронхіт, пневмонію,  а  іноді перебігати без будь-яких проявів, тому при даному захворюванні особливе значення має профілактика та раннє виявлення.
Останнім часом все більш загрозливої актуальності набуває захворювання на ТБ, спричинене  видозміненими МБТ,  які  набули  резистентності/стійкості  до  дії  базових протитуберкульозних препаратів (особливо, до ізоніазиду та рифампіцину), а також ТБ, поєднаний  з  ВІЛ-інфекцією.  Їхня  симптоматика  не  має  особливих  відмінностей  від описаних вище проявів ТБ. Відмінності стосуються їхнього перебігу, і особливо підходів до лікування. Так, ТБ, спричинений  резистентними до протитуберкульозних препаратів МБТ,  вимагає  більш  індивідуалізованого  підходу  до  лікування,  застосування  більш потужного комплексу хіміотерапії та значно тривалішого  їх прийому.
Особливості перебігу  ТБ  у  людей,  які  живуть  з  ВІЛ,  пов'язані  з  тим, що  ВІЛ впливає на імунну систему, послаблюючи її. Тому людям із ВІЛ туберкульоз передається частіше, а також інфікування частіше переходить в активний ТБ. У свою чергу, активний ТБ  підвищує  вірусне  навантаження  ВІЛ,  що  може  призвести  до  прогресування захворювання СНІД. Люди з дуже низьким  імунним статусом частіше страждають від позалегеневого  ТБ.  Туберкульоз  у  цих  випадках може  уражати  лімфовузли,  кісткову тканину,  у  тому  числі,  хребет  і  великі  суглоби,  органи  травлення,  нирки,  а  у  важких випадках  - спинний  і  головний мозок.
Одночасно частіше реєструються випадки суперінфекції ТБ як результат частих повторних  інфікувань  у  несприятливих  умовах  проживання  в  міських  агломераціях, перебування  у  закритих,  погано  провітрюваних  приміщеннях  з  великим  скупченням людей, проїзду в переповненому громадському транспорті, ліфтах тощо.
Ось  чому переконання, що  ТБ  – це  хвороба безхатченків  і  злидарів, перестає відповідати  дійсності.  «Підхопити»  туберкульоз  може  й  найбільш  благополучна  в соціальному  і матеріальному плані людина.
Несприятливою тенденцією в Україні є ураження переважно осіб працездатного віку. При цьому, на відміну, від розвинених країн, де на туберкульоз хворіють переважно чоловіки, в Україні процент жінок серед хворих сягнув 30%. Середній вік хворих жінок ще менший  за  чоловіків  –  20-30  років.  Це  становить  серйозну  загрозу  поширення туберкульозу в сім'ях, адже від матері туберкульоз легше передається дітям.
В  останні два  роки,  на жаль,  з'явилася ще  одна  група  потенційного  ризику  – учасники  та  демобілізовані  військовослужбовці  сил  АТО  на  сході  України,  а  також волонтери,   які   беруть/брали  участь  в  наданні   різноманітної   допомоги військовослужбовцям сил АТО та населенню, яке проживає на цій території.
Розрізняють виявлення захворювання на туберкульоз активне  і пасивне.
Активне  виявлення  передбачає  здійснення  медичними  працівниками регулярних масових профілактичних обстежень населення, насамперед, груп ризику із використанням  рентгенологічного  (флюорографічного)  методу.  
Пасивне виявлення відбувається в процесі повсякденної медичної практики за зверненням  хворого  зі  скаргами,  характерними  для  ТБ,  до  медичного  закладу  по медичну  допомогу.  Цей  підхід  в  умовах  нашого  неблагополучного  сьогодення  не виправдовує себе, адже дозволяє виявити тільки поширені форми хвороби і до того ж потребує активної уваги хворого до власного здоров'я, мотивації до звернення по медичну допомогу, довіри до медиків тощо. Цього бракує не лише в Україні.
Діагностика туберкульозу у  дітей здійснюється методом туберкуліно-діагностики, яка  через відсутність фінансування за останні роки проводилась у вкрай недостатніх обсягах (12,22 % при потребі 98 %).
У діагностичному сенсі найефективнішим для ранньої діагностики туберкульозу та для підтвердження діагнозу туберкульозу є аналіз мокротиння на наявність збудника туберкульозу. Цей метод дослідження дозволяє спостерігати за клінічним розвитком та ефективністю лікування, дозволяє встановити заразність та оцінити ступінь бациловиділення пацієнта.
Туберкульоз – це хвороба, яка потребує тривалого і комплексного лікування. Однак, попри значну тривалість лікування, ТБ є виліковним захворюванням та не є перешкодою для повноцінного життя.
Лікування хворих на ТБ має важливе значення як для самих пацієнтів, так і для людей, що їх оточують. Своєчасно розпочате та належним чином проведене лікування хворого дозволяє попередити інвалідність, можливі ускладнення, а також летальний результат. Крім цього, лікування ТБ дозволяє знизити масштаби розповсюдження захворювання, що дуже важливо для суспільства. Повний курс лікування ТБ триває не менше 6 місяців.
Три обов'язкові правила протитуберкульозного лікування: дотримання призначеного лікарем-фтизіатром дозування препаратів, неперервність лікування без пропуску жодної дози, проведення повного курсу лікування.
Вчасно і правильно поставлений діагноз – це запорука успішного одужання і попередження непотрібних помилок у процесі лікування. Допоможіть лікарю в короткий термін провести потрібні дослідження для того, щоб бути впевненим у діагнозі. Туберкульоз – виліковний!
Підготувала Олександра КАРПА, лікар-фтизіопедіатр Золочівського протитуберкульозного диспансеру
(За матеріалами Островерха Ю.А., Дуб Р.Ю. Протидія туберкульозу на рівні місцевих громад. – Львів, 2016.)