Сьогодні українці відзначають День вишиванки – символу, який єднає
українців незалежно від мови, якою вони спілкуються, і місця, де
проживають. Цього року свято відзначається уже вдесяте.
Наш
український народ працьовитий, щедрий на таланти, здібний, обдарований.
Якщо працювати – то до сьомого поту, якщо співати – то дзвінко, розлого,
якщо творити – то неповторно, захоплююче. Неповторними та захоплюючими є
вишиванки золочів‘янок.
Їхніми барвистими візерунками
милуюсь щосвята, а вони кожного разу інші, майорять то квітами, то
геометричними орнаментами, вишиті хрестиком, низинкою, гладдю, бісером…
У кожної вишиванки своя історія і кожна вишита неодмінно з любов‘ю та чистими помислами.
Зачаровують вишиванки громадської діячки
Оксани КРИНИЦЬКОЇ.
–
У мене вишиванок більше десятка, у мого чоловіка – п‘ять вишитих
сорочок. Багаті на вишиванки сини і внук. Багато своїх вишиванок
пороздаровувала своїм похресницям. Тому є мої вишиванки і в Україні, і
за її межами. У моїй родині з великою любов‘ю та шаною ставляться до
вишиванки. У Філадельфії проживають мої рідні – сестра Леся та Валентин
Дробаха. Вони також надзвичайно бережуть наші традиції, теж мають по
десятку вишиванок. І весілля моєї похресниці, а їхньої доньки Юлі
Дробахи, було надзвичайним, українським. Я з України везла двісті
вишитих рушників – в подарунок усім гостям від молодої. Усі дві сотні
гостей та наречені були у вишиванках. Це було неймовірне свято далеко за
межами рідної землі. Вишиванка – це наша душа. Я не уявляю собі
української хати без вишитого рушника, без вишиванки. І тішуся, що
вишиванка, як то кажуть, завжди в тренді і не лише серед етнічних
українців. Одягайте вишиванки, де б ви не були, бо вони без слів
говорять про ваше походження. Вишивайте сорочки, тому що це продовжує
життя народу. Даруйте рідним, коханим і близьким, тому що так ви
оберігаєте їх!
В
Оксани НЕВІДОМОЇ безліч вишивок. Серед них лише 13 вишитих власноруч блузок, кілька суконь, костюмів і більше сотні вишитих картин та ікон.
–
Вишиванка створена без любові не має душі, – говорить Оксана. – Багато
хто каже, що для того, щоб вишивати, треба мати терпіння. Ні, терпіння
тут ні до чого. Це треба любити. Якщо людині дано вишивати, вона буде
займатися цією справою, а якщо не дано, то ніяке терпіння не допоможе.
Якщо, наприклад, є бажання, але немає любові, то нічого не вийде. Тоді
виріб не матиме душі.
А душа Оксани творить не лише вишивку:
– Все ж сподіваюсь, що залишу після себе слід,
У вишиванках та піснях, у віршах й картинах.
Не оскверню, примноживши мистецтвом, рід,
Продовживши і передавши в спадок сину, – продовжує далі власними віршами.
–
Вишиванням споконвіку займалися жінки, вважаючи, що це благотворно
впливає на їх характер, виховуючи такі риси, як терпеливість,
вправність, майстерність, художній смак. Але ще в більшій мірі цей вид
рукоділля відтворює душу і характер жінки, бо у вишивку вона вкладає
свої почуття та мрії, щоб принести радість собі та людям, – говорить
художниця
Оксана КИРИЛОВА.
– У мене добрий десяток вишиванок,
чотири з яких вишила власноруч. Моя любов до всього прекрасного привела
мене на факультет художньої вишивки Львівського коледжу
декоративно-ужиткового мистецтва їм. Івана Труша. Ще навчаючись у
коледжі, створила безліч чудових робіт, котрі презентували навчальний
заклад. Завжди вишивала з натхненням та любов‘ю. Це саме те, до чого
тягнеться душа. Згодом почала більше займатись малюванням,
писанкарством. Саме моя любов до вишивки часто лягає в основу моїх
орнаментів, що застосовую у писанкарстві.
Вишиванка національна
святиня, що символізує і несе в собі духовне багатство, високу мудрість
і традиційний зв’язок багатьох поколінь. Бережіть і передавайте
вишиванку з роду в рід, а разом із нею красу та здоров‘я, щасливу долю і
родинну пам‘ять, любов і вірність.
Леся ГОРГОТА
На
фото: Оксана Криницька (вверху); українське весілля Юлії Дробахи у
Філадельфії; Оксана Невідома (по центру); Оксана Кирилова (внизу).