Про те, що у Золочеві регулярно проводяться толоки із прибирання
території часопис «Наша українська справа» розповідав уже неодноразово.
Та у вівторок відбулась одна із наймасовіших толок у нашому місті. Про
те, що територія на вулиці Спадистій між старим і новим руслом Золочівки
потребує впорядкуання говорили часто і жителі масиву Заріччя, і ті, хто
просто там буває. Але ці погаданки можна було розуміти так: хтось таки
(якийсь, такий собі анекдотичний То-ся) має прийти і прибрати те, що
нагромадилось внаслідок людської життєдіяльності та природних процесів.
На заклик міського голови Ігоря Гриньківа прийти і впорядкувати цю
територію першими відгукнулись представники «Об‘єднання Самопоміч». Так
Микола Криворучко, який тут проживає, власноруч напередодні розніс у
кожну домівку запрошення долучитись до робіт. А вже на ранок тут кипіла
робота і лунала музика.
Працівники міської ради, комунальних
підприємств міста – МВ ЖКП, МКП «Золочівводоканал», КП «Золочівський
ринок», військовослужбовці Навчального центру Національної гвардії
України, мешканці вулиці Спадистої, представники «Об‘єднання Самопоміч»,
загалом толока об‘єднала більше сотні активних, працьовитих,
хазяйновитих золочів‘ян. Кілька годин наполегливої праці і маємо ще одну
зону відпочинку.
Ігор ГРИНЬКІВ, міський голова Золочева, добре знає всі проблеми міста, кожного його закутка:
–
Масив Заріччя є доволі великим і тут теж проживають люди, такі ж, як і у
центральній частині міста. Уже кілька років поспіль працюємо над
каналізуванням цього масиву. Розумію, що окрім каналізування, тут є
багато роботи, зокрема ремонт дороги. Проте, не можемо ремонтувати
дороги, не зробивши каналізування. Але ж спільними зусиллями можемо, не
вкладаючи зайвих коштів, а лише доклавши праці і душі, поприбирати,
почистити, вивезти хлам. І місцина, що донині викликала неприємні
відчуття, стає досить привабливою. Переконаний, що у місті має бути
якомога більше зелених зон, парків, скверів. А гуртом ми здатні справді
багато зробити. Під час толоки і працюємо завзято, і настрій на нові
справи приходить, і пізнаємо один одного.
Микола Криворучко навіть не
сподівався, що його щирі запрошення на толоку, зберуть таку кількість
небайдужих золочів'ян, здатних до невпізнання змінити територію:
– А
громадою справді можна гори звернути. Недаремно наші предки отак толокою
і мости, і дороги, і будинки будували. Ми так і людям, котрі потребують
допомоги, можемо здорово підсобляти.