Час…
Як він нетерпляче штовхає нас уперед. Ще вчора
ніби сидів за партою, думав про свої, як здавалося, важливі проблеми і
зовсім не хвилювався, що майбутнє невизначене. Та зараз, коли йдеш тернистим
шляхом дорослого життя, розумієш: усе, що залишилося, – лише спогади.
Звісно,
час не зупинити, але ще раз повернутися думками в минуле можливо. Свято
зустрічі з однокласниками – саме такий день. Навколо бачиш знайомі обличчя,
спілкуєшся зі своїми вчителями. Тебе огортають приємні спогади. Розумієш, що,
перебуваючи в рідних стінах, ти не повинен готувати домашні завдання, поспіхом
вчити на перервах вірші і ховати в рукавах шпаргалки перед контрольними.
У
Золочівський економічний ліцей випускники
поверталися з трепетом у душі.
Кожен відчував ту святкову атмосферу, яка панувала в «будиночку сонця». Колишні
ліцеїсти мали змогу побачити один одного й поділитися враженнями, насолодитися
коротким, але цікавим виступом, який підготували одинадцятикласниці.
Переглядаючи фотографії, випускники згадали неповторні моменти, пов’язані з їх
рідним закладом. Пісня «Лиш ліцей» об’єднала всіх гостей свята. Цього дня
радість торкнулася серця кожного: як
тих, хто лише рік тому сидів за ліцейними партами, так і тих, хто міг уже й
забути, як дзвінок кличе на урок.
Ліцейні
роки є невід’ємною частиною нашого життя. Вони зберігатимуться у серці та виринатимуть у пам’яті незабутніми
спогадами. Тому так важливо хоч іноді згадати про дитинство та не дозволити
йому загубитися в минулому.
М.
Сірко, М. Мединська, М. Гушляк,
ліцеїстки групи Е-3 Золочівського економічного ліцею