Підтримка побратимів з німеччини

Минулого тижня у Золочеві гостювали наші побратими із міста Шьонінгена (Німеччина). Делегація, очолювана Вольфгангом Гофманом, прибула у Золочів в знак підтримки і вияву солідарності та співчуття українцям у тяжких умовах війни. Про те, як ставляться німці до ситуації в Україні та про проведений час у Золочеві розмовляємо із Вольфгангом Гофманом.

– Пане Вольфганг, мета Вашого візиту висловити підтримку  українцям і золочів’янам зокрема у складній ситуації, яку ми сьогодні переживаємо. Хотілось би знати думку пересічних німців з приводу подій, які відбуваються у нашій державі.

– Я маю можливість спілкуватись із багатьма людьми, пересічними людьми нашого міста  і навколишніх міст. Вони говорять про те, що Путін зайшов надто далеко і, звичайно, усі ми дуже добре розуміємо українців і вважаємо, що це не є конфлікт внутрішньо український. Це – конфлікт між режимом Путіна і Україною. Наше Товариство існує з 1996 року. З того часу сотні людей побували із Шьонінгена у Золочеві і навпаки із Золочева у Шьонінгені. Ми знаємо особисто один одного впродовж тривалого періоду часу. І хочу Вас запевнити, що для кожного мешканця Шьонінгена відомо, що ми маємо місто-побратим Золочів. Кожна людина знає, де це місто знаходиться, а також знають про ті події, які відбуваються  в Україні і всі вони є солідарними із українцями у їхній боротьбі.

Я особисто намагаюсь докласти максимум зусиль для того, щоб підтримувати традицію нашого обміну школярами, делегаціями. Чому? Напевне тому, що найголовніше, що ті люди, ті учні, які бувають у Золочеві можуть сказати: «Я був там в гостях! І все те, що говорять засоби масової інформації сусідньої країни є неправдою. Усі вони є привітними, добрими і щедрими людьми.»

– З часу минулого візиту минуло трохи більше півроку. Чи є у нас зміни, окрім політичної, воєнної ситуації,  які Вас особисто вразили?

– В першу чергу я хотів би відзначити те, що стосується центру міста. Це просто неймовірно. Направду, прекрасний бульвар із чудовими зеленими насадженнями, лавами… Наступне, що нас вразило, це те, що змінилась система освітлення у місті. Вона є набагато якіснішою, кращою з часу нашого останнього візиту. Назва нашого міста походить від слова «sch?n» – «красивий», це найвищий ступінь порівняння. У нас в Шьонінгені жартують: «sch?n, sch?nе Shoninhen». Зараз я можу з гордістю сказати: «Sch?n, sch?nе Zolotschiv». Звичайно, що усе перелічити неможливо. І хоча Ви не маєте спокою, бо йдуть воєнні дії, проте, безумовно, зроблено дуже багато.

– Знаю, що й Ви особисто також долучитесь до благоустрою нашого міста. Сьогодні (25 липня, – прим. авт.) Ви разом із міським головою та золочів’янами садитимете у центрі міста туї…

– Вважаю, що спільне символічне висадження одного з дерев покаже нашу солідарність і дружбу. Я справді радий тому, що можу взяти участь у «творенні» такого гарного бульвару у вашому місті.

– Окрім Золочева, якими ще враженнями поділитесь із нашими читачами?

– Ми мали можливість побувати на «Львів-арені». Це наші другі відвідини цього стадіону. Вперше ми у Львові і на стадіоні побували  два роки тому на матчі національних команд Німеччини та Португалії. Цього разу ми були на матчі супер-кубка України між «Динамо» (Київ) – «Шахтар» (Донецьк). Хотів би відзначити те, що мене найбільше вразила справжня хореографічна постановка футбольних фанів. Це було справжнє видовище. Це було свято футболу. Це була прекрасна подія у моєму житті, з якої я зрозумів, що Схід і Захід разом. Це було справжнє свято солідарності українського народу.

– Ви вболівали за котрусь із команд?

– Ми не вболівали за жодну з команд. Для нас це було просто футбольне свято, свято футбольних фанів. Цікаве і видовищне. Вразило також, що Державний Гімн України виконувався як перед грою, так і під час гри декілька разів. Що ще нас здивувало? Це коли весь стадіон підстрибував, бо «хто не скаче, той москаль».

– Ще одним цікавим моментом Вашого перебування у нас були відвідини дитячого табору «Сокіл».

– Ми побували у дитячому таборі і були здивовані, наскільки діти гарно відпочивають у цьому закладі. Знаємо, що тепер Вам надзвичайно важко, проте побачили скільки зусиль прикладають і вихователі, і керівник табору Ірина Андрейко, щоб забезпечити дітям добрий відпочинок. Ми зрозуміли, що діти є у добрих руках.

– І звісно всіх цікавить, коли завітаєте до нас наступного разу?

– Важко зараз робити прогнози, тому що ситуація в Україні є вкрай напруженою. У нас був запланований обмін школярськими делегаціями ще в цьому році. Але я розумію тих батьків, які не хочуть піддавати ризику життя дитини. Тому мусимо перенести це на наступний рік.

– І вже традиційно, що б Ви побажали золочів’янам?

– Хочу побажати всім мешканцям Вашого прекрасного міста і всім українцям миру та перемоги. Хай, нарешті, закінчаться ці труднощі, які випали на Вашу долю.

Леся ГОРГОТА