Шкільний психолог необхідний і важливий
Психологія стає дедалі популярнішою у сучасному світі. А професія психолога стає щоразу потрібнішою.
Але, як правило, в більшості шкіл до шкільних психологів ставляться з пересторогою, і не тільки батьки, а й самі вчителі.
Тема роботи психолога чи соціального педагога у школі для мене дуже важлива. Психолог у школі – це фахівець, який забезпечує поєднання інтересів учнів, батьків з можливостями навчального закладу, щоб попередити... і не допустити... Тому специфіка роботи дуже широка: проблемна або творча тема школи визначає напрями, з яких формуються завдання і методична робота школи, а підставою для цього є дослідження психолога. Обсягу роботи вистачає на рік і ще більше. Часто випливають «обов'язкові теми»: профілактика насильства, робота з «групою ризику», здоровий спосіб життя і дуже багато іншого. Для творчості, для індивідуальної уваги часу залишається обмаль. Психолог стає буфером, який допомагає школі складати «папірці» на кожен випадок, якщо раптом щось... Символічно, що кабінет психолога і сам психолог у школі – це права рука адміністрації та місце скидання напруги... А ще безліч дрібних запитів: «Попрацюйте з моїм класом, бо хлопці постійно конфліктують з дівчатами». Ніби це новина. Або «нехай тепер з тобою психолог розбирається». І психолог замість «допомоги» стає «каральним» органом.
Неможливо догодити всім: адміністрації, батькам, педагогам і дитині. Значить треба чітко формулювати свою позицію (хоча б собі), і підтримувати свою «незацікавленість» – бути з усіма і ні з ким одночасно. Бажано пам'ятати, що головне – це інтереси дитини. Вибереш дитину, значить будеш в конфронтації з педагогами або адміністрацією і батьками. Вибереш педагогів, дітей – не догодиш адміністрації. Але бути «прошарком бутерброда» – непосильне заняття і шлях до професійного вигорання. А вибирати все ж доведеться. Тобто, доведеться чесно давати собі відповідь: «Хто ти тут і для чого?».
Робота психологом у школі – це робота в усіх напрямках одночасно. Значить рано чи пізно доведеться визначитись, якій сфері цієї роботи надаєш перевагу. У школі працюють і ті психологи, котрі чітко визначили свою позицію, самовизначились в ній, і вибирають свій шлях. І ті, хто працює тихо, скромно, невидимо, і задовольняються довгі роки тим, що їх не чіпають. Чи слід тих чи інших називати «поганими психологами» – сумніваюся.
Але, якщо батьки хочуть реальної допомоги своїй дитині, то шкільний психолог повинен бути тим, хто в процесі колективної та індивідуальної роботи зрозуміє (продіагностує) проблему, актуальну ситуацію і перенаправить до вузького спеціаліста: на сімейну психотерапію, до ігрового дитячого арт-терапевта, до логопеда і т. д. Це означає, що шкільному психологу необхідно про це знати, мати координати, і самому відчувати довіру. Бо індивідуальна психологічна допомога в рамках школи – це малоефективне, а часто і проблематичне заняття. У простір особистої роботи з дитиною завжди втручається адміністрація, вчителі та батьки. А без особистого захищеного простору неможлива довіра і глибокі особистісні зміни. Глибока особиста робота з колегами-вчителями неприпустима в принципі. Крім консультування з точки зору психологічного супроводу навчання і виховання. Бо надавати терапевтичну допомогу своїм колегам – заняття невдячне.
Виходить, шкільний психолог існує тільки для того, щоб ідентифікувати проблему і перенаправити...
важливо пам'ятати і тим, хто чекає від шкільного психолога чудес зцілення душі чи, навпаки, знецінює його роль. Якщо з вашою дитиною все відносно спокійно (в рамках вікової норми), то ви, очевидно, не потрапите в поле зору шкільного психолога. І це добре...
А техніка безпеки спілкування з цим фахівцем говорить про те, що все що він знає про вас, унеможливлює вірогідність того, що про це дізнається хтось інший... Такі умови роботи психолога в школі.
Важливо ще пам'ятати, жодні особисті дані за результатами психологічного тестування не можуть бути оприлюднені публічно!
Звичайно, шкільний психолог повинен бути витривалим, витримувати великі психологічні навантаження, володіти умінням слухати, співпереживати. Працюючи з людьми, важливо чітко і зрозуміло формулювати свої думки, бути працьовитим, товариським, відповідальним, тактовним, контактним, ерудованим, толерантним. Психологу важливо мати почуття гумору, володіти широкими професійними знаннями, любити дітей. У процесі роботи розвиваються такі якості, як уміння спілкуватися з різними людьми, розуміти їхні проблеми та інтереси, аналізувати, знаходити компроміс. Розвиваються спостережливість і професійні знання.
Професія психолога приваблива різноманітністю завдань, безумовною соціальною значимістю. Адже надається реальна допомога реальним людям. Є можливість постійно відкривати для себе щось нове, удосконалюватися. Вона насичена враженнями.
Сучасні діти в різних школах до психолога ставляться по-різному. В одних школах рідко звертаються до такого фахівця, а в інших дуже часто користуються його професійною допомогою. Та переважно у всіх навчальних закладах знають, хто такий психолог і яким незамінним він може стати у вирішенні їхніх особистих проблем.
Які проблеми зараз найбільше турбують дітей та підлітків?
В основному це ситуації пов’язані з проблемами у сім’ї та стосунками з однолітками. Конфлікти, непорозуміння – різне у житті буває. Але ті, хто звертався за допомогу, обов’язково знаходили вихід із складного становища. А часто навіть буває, що після візиту до психолога, проблема вже не здається такою страшною. Адже просто розповівши про неї, дитина починає краще розбиратись у ситуації та перестає переживати через, як виявлялося, дрібниці.
Таким чином, шкільний психолог у колективі є професією потрібною, цікавою, але завжди складною.
Оксана СМОЛІНСЬКА,
соціальний педагог Золочівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 ім. М. Шашкевича
