Новини Золочівщини
Під Богдановою липою молилися за Україну
Gazeta
У День Незалежності України, 24 серпня, до Богданової липи знову вела дорога прочан. Люди вирушили пішки з Єлиховичів, Сасова, Хмелеви та Руди-Колтівської, щоб разом побути в молитві, згадати історію рідного краю і помолитися за Україну та її захисників.
Біля вікової липи відслужили Молебень до Пресвятої Богородиці. У молитві просили заступництва для наших воїнів, миру для України, здоров'я і сили для тих, хто сьогодні захищає державу. Згадали й тих, хто віддав своє життя за Україну.
Разом молилися священники та віряни, а хори церков своїми голосами наповнювали лісовий простір молитвою і піснями про Україну, рідний край та Божу допомогу.
Серед учасників прощі були й воїни Максим Вельган та його побратим. Їхня присутність цього дня була особливо промовистою – як нагадування про тих, хто захищає Україну та продовжує боротися за її свободу.
До присутніх звернувся отець-декан Василь Саган. Він подякував усім, хто долучився до прощі, та розповів історію встановлення монументального знака поруч із липою. Саме отець Василь свого часу був одним із ініціаторів його спорудження.
На пам'ятному знаку зображена Богородиця, в підніжжі якої спочиває стомлений козак. Ескіз створив художник Віталій Гайдар, а роботи свого часу профінансував депутат Львівської обласної ради Зеновій Шептицький.
«Хотілося, щоб тут було місце, де люди могли б зупинитися, помолитися і згадати тих, хто захищав нашу землю. Сьогодні ця молитва особливо потрібна Україні. Дякую всім, хто прийшов, хто пройшов цей шлях, щоб разом помолитися за наших воїнів, за їхні родини, за нашу державу. Нехай Пресвята Богородиця береже Україну і кожного, хто її захищає», – сказав отець Василь САГАН.
Про історію Богданової липи та давній переказ, пов'язаний із походом війська Богдана Хмельницького, розповів краєзнавець отець Юрій Юречко.
Липі, за різними оцінками, від 600 до 800 років. Вона пережила не одне покоління людей, бачила, як навколо виростав і зникав ліс, як змінювалися дороги, села і сам час. А сама залишалася стояти на своєму місці.
Є переказ, що під її кроною відпочивав гетьман Богдан Хмельницький зі своїм військом під час походу. Документального підтвердження цього факту немає, однак отець Юрій вважає, що легенда цілком може мати під собою правдиве підґрунтя.
«Ми знаємо, що військо Богдана Хмельницького проходило нашими землями. Тому я схиляюся до того, що ця легенда може бути правдою. Не виключено, що гетьман міг зупинятися тут, біля цієї липи, а також заходити до церков у Верхобужі та Сасові. Можливо, саме народна пам'ять зберегла те, чого свого часу не записали історики», – зазначив отець Юрій ЮРЕЧКО.
Богданова липа справді має чим здивувати. Її могутній стовбур із потрісканою корою, довгі покручені гілки, коріння, вкрите мохом, особливо виразно виглядають серед соснового лісу.
За час її життя тут кілька разів виростав ліс, його вирубували, на цьому місці з'являлися нові дерева. Але липу не чіпали. Наші предки розуміли, що це дерево вже саме є пам'яттю, і берегли його. Хтось постійно наглядав за ним, хтось передавав цю турботу наступному поколінню. Саме завдяки цьому липа дожила до наших днів.
Але цього дня біля неї говорили не лише про далеке минуле. Говорили про тих, хто сьогодні захищає Україну. Про наших земляків, які воюють. Про тих, хто вже ніколи не повернеться додому. Про родини, які чекають. Про нашу відповідальність перед тими, хто віддав життя за те, щоб Україна залишалася вільною.
І, мабуть, саме тому проща до Богданової липи у День Незалежності мала особливий зміст.
Бо це місце зберігає пам'ять про минуле, а наша молитва сьогодні стосується майбутнього.
Наприкінці до присутніх звернувся староста Михайло ГЕТЬМАНЧИК:
«Сьогодні, у день 35-ї річниці відновлення Незалежності, ми зібралися біля цієї липи, де колись спочивав гетьман Богдан Хмельницький зі своїм військом. Підмурівок нашої держави склали слава козацька, слава стрілецька і невинно пролита кров воїнів УПА та воїнів сьогодення. Ми всі розуміємо, що подаровану Богом і попередніми поколіннями борців нашу Незалежність треба укріплювати, виборювати і берегти. Перемога буде лише тоді, коли ми об'єднаємо наші зусилля, коли допоможемо тим, хто сьогодні на передовій. Нехай Господь береже наших воїнів, нехай допоможе Україні вистояти і перемогти. А ми пам'ятаймо тих, хто віддав за неї найдорожче – своє життя».
Під старою липою звучали пісні. Піднімалися до неба голоси церковних хорів. А поруч стояв монумент Богородиці – ніби нагадування про те, що навіть у найважчі часи український народ ішов до свободи з молитвою в серці.
Є щось дуже символічне в тому, що саме у День Незалежності люди прийшли сюди пішки. Йшли дорогою, якою ходили покоління. Йшли до місця, що пережило держави, війни, зміни кордонів і людські покоління. Йшли, щоб помолитися за державу, яка сьогодні знову платить високу ціну за право бути вільною.
Богданова липа стоїть. Скільки ще весен вона зустріне – знає лише Бог. Але сьогодні її зелені гілки знову тримали над людьми своєрідний небесний купол. І, можливо, в шелесті її листя можна було почути найважливіше: пам’ятайте, бережіть, моліться і не здавайтеся.
Біля вікової липи відслужили Молебень до Пресвятої Богородиці. У молитві просили заступництва для наших воїнів, миру для України, здоров'я і сили для тих, хто сьогодні захищає державу. Згадали й тих, хто віддав своє життя за Україну.
Разом молилися священники та віряни, а хори церков своїми голосами наповнювали лісовий простір молитвою і піснями про Україну, рідний край та Божу допомогу.
Серед учасників прощі були й воїни Максим Вельган та його побратим. Їхня присутність цього дня була особливо промовистою – як нагадування про тих, хто захищає Україну та продовжує боротися за її свободу.
До присутніх звернувся отець-декан Василь Саган. Він подякував усім, хто долучився до прощі, та розповів історію встановлення монументального знака поруч із липою. Саме отець Василь свого часу був одним із ініціаторів його спорудження.
На пам'ятному знаку зображена Богородиця, в підніжжі якої спочиває стомлений козак. Ескіз створив художник Віталій Гайдар, а роботи свого часу профінансував депутат Львівської обласної ради Зеновій Шептицький.
«Хотілося, щоб тут було місце, де люди могли б зупинитися, помолитися і згадати тих, хто захищав нашу землю. Сьогодні ця молитва особливо потрібна Україні. Дякую всім, хто прийшов, хто пройшов цей шлях, щоб разом помолитися за наших воїнів, за їхні родини, за нашу державу. Нехай Пресвята Богородиця береже Україну і кожного, хто її захищає», – сказав отець Василь САГАН.
Про історію Богданової липи та давній переказ, пов'язаний із походом війська Богдана Хмельницького, розповів краєзнавець отець Юрій Юречко.
Липі, за різними оцінками, від 600 до 800 років. Вона пережила не одне покоління людей, бачила, як навколо виростав і зникав ліс, як змінювалися дороги, села і сам час. А сама залишалася стояти на своєму місці.
Є переказ, що під її кроною відпочивав гетьман Богдан Хмельницький зі своїм військом під час походу. Документального підтвердження цього факту немає, однак отець Юрій вважає, що легенда цілком може мати під собою правдиве підґрунтя.
«Ми знаємо, що військо Богдана Хмельницького проходило нашими землями. Тому я схиляюся до того, що ця легенда може бути правдою. Не виключено, що гетьман міг зупинятися тут, біля цієї липи, а також заходити до церков у Верхобужі та Сасові. Можливо, саме народна пам'ять зберегла те, чого свого часу не записали історики», – зазначив отець Юрій ЮРЕЧКО.
Богданова липа справді має чим здивувати. Її могутній стовбур із потрісканою корою, довгі покручені гілки, коріння, вкрите мохом, особливо виразно виглядають серед соснового лісу.
За час її життя тут кілька разів виростав ліс, його вирубували, на цьому місці з'являлися нові дерева. Але липу не чіпали. Наші предки розуміли, що це дерево вже саме є пам'яттю, і берегли його. Хтось постійно наглядав за ним, хтось передавав цю турботу наступному поколінню. Саме завдяки цьому липа дожила до наших днів.
Але цього дня біля неї говорили не лише про далеке минуле. Говорили про тих, хто сьогодні захищає Україну. Про наших земляків, які воюють. Про тих, хто вже ніколи не повернеться додому. Про родини, які чекають. Про нашу відповідальність перед тими, хто віддав життя за те, щоб Україна залишалася вільною.
І, мабуть, саме тому проща до Богданової липи у День Незалежності мала особливий зміст.
Бо це місце зберігає пам'ять про минуле, а наша молитва сьогодні стосується майбутнього.
Наприкінці до присутніх звернувся староста Михайло ГЕТЬМАНЧИК:
«Сьогодні, у день 35-ї річниці відновлення Незалежності, ми зібралися біля цієї липи, де колись спочивав гетьман Богдан Хмельницький зі своїм військом. Підмурівок нашої держави склали слава козацька, слава стрілецька і невинно пролита кров воїнів УПА та воїнів сьогодення. Ми всі розуміємо, що подаровану Богом і попередніми поколіннями борців нашу Незалежність треба укріплювати, виборювати і берегти. Перемога буде лише тоді, коли ми об'єднаємо наші зусилля, коли допоможемо тим, хто сьогодні на передовій. Нехай Господь береже наших воїнів, нехай допоможе Україні вистояти і перемогти. А ми пам'ятаймо тих, хто віддав за неї найдорожче – своє життя».
Під старою липою звучали пісні. Піднімалися до неба голоси церковних хорів. А поруч стояв монумент Богородиці – ніби нагадування про те, що навіть у найважчі часи український народ ішов до свободи з молитвою в серці.
Є щось дуже символічне в тому, що саме у День Незалежності люди прийшли сюди пішки. Йшли дорогою, якою ходили покоління. Йшли до місця, що пережило держави, війни, зміни кордонів і людські покоління. Йшли, щоб помолитися за державу, яка сьогодні знову платить високу ціну за право бути вільною.
Богданова липа стоїть. Скільки ще весен вона зустріне – знає лише Бог. Але сьогодні її зелені гілки знову тримали над людьми своєрідний небесний купол. І, можливо, в шелесті її листя можна було почути найважливіше: пам’ятайте, бережіть, моліться і не здавайтеся.
Леся ГОРГОТА
Фото Марії СМЕРЕКИ
Фото Марії СМЕРЕКИ
