Новини Золочівщини
«Мандаринка для Ісуса»
Gazeta
1 лютого у Золочівському палаці культури ім. Ігоря Білозора учасники молодіжного театру «Край» показали виставу «Мандаринка для Ісуса».
«Підготовка до вистави тривала приблизно півтора місяця. Ідею подала мама одного з хлопців, який брав участь у виставі, а сам сценарій створювала я. Хотілось залучити мандаринки, ялинку та Ісуса. Так і з’явилась назва: «Мандаринка для Ісуса»», – пояснила керівниця театру Катерина ТИХОНОВА.
Вистава «Мандаринка для Ісуса» починається зі сцени, яка відбулась у 2014 році, де мама залишає дитину у «вікні життя». Далі події переносяться у 2025 рік, де у дитбудинку живе багато дітей, а навколо триває війна. Вихователі дуже їх люблять, вчать довіряти одне одному та дарують радість, щоб малеча не почувалася самотньою. Діти готуються до Різдва та прикрашають ялинку мандаринками. У них є повір'я: якщо повісити мандаринку на гілку, то бажання обов'язково здійсниться. Усі дуже хвилюються, бо готують свій перший вертеп, на який мають прийти гості. Під час підготовки до дитбудинку стукають люди, які просять впустити їх погрітися. Вихователі спершу вагаються, адже несуть відповідальність за безпеку дітей і бояться впускати чужих. Вони не знають, що саме так, у образі цих людей, до них заходить сам Ісус. Зрештою, діти переконують вихователів і на саме Різдво, вони їх впускають. У день вистави серед глядачів опиняється та сама мама, яка колись залишила сина у далекому 2014 році. Вона впізнає його по хрестику, який подарувала 11 років тому.
«Репетиції проходили дуже активно, адже дуже різна вікова категорія у дітей. Та попри все, всі діти дуже старались та ходили на всі репетиції. Вони дуже талановиті, я взагалі вважаю, що не талановитих дітей немає, кожен має свій талант і є найкращим. Я розумію, коли ти виходиш до глядача, ти маєш відшліфувати все, але з дітьми це практично нереально. Були діти які вперше чи вдруге на сцені, і вони ще дуже хвилюються, можуть забути слова і це нормально. Завжди поруч буде старший, який вирішить ситуацію і все буде непомітно», – додала керівниця театру Катерина ТИХОНОВА.
Після вистави керівниця театру подякувала всім причетним до вистави, нагородила грамотами дітей та найкращих глядачів.
«Насправді я в театрі вже понад три роки, але кожна вистава відчувається по-новому, по-особливому. Звичайно, коли до виходу залишається зовсім трохи, з’являється хвилювання. Проте воно миттєво зникає, варто лише вийти на сцену, побачити повний зал і почути оплески. Вистава – це те, заради чого ми стараємося донести людям важливі сенси; це життя, яке ми по-справжньому проживаємо на сцені. Постановка «Мандаринка для Ісуса» зараз актуальна як ніколи, вона вчить нас цінувати все, що ми маємо, і берегти кожну хвилину свого життя. У цій виставі я мала дві ролі: виховательки дитбудинку Оксани Петрівни та України. Насправді дуже боляче усвідомлювати, що події зі сцени відбуваються зараз і в нашому реальному житті», – поділилась акторка вистави Марія ГАРДИГУРА.
Вікторія ТОКАР
«Підготовка до вистави тривала приблизно півтора місяця. Ідею подала мама одного з хлопців, який брав участь у виставі, а сам сценарій створювала я. Хотілось залучити мандаринки, ялинку та Ісуса. Так і з’явилась назва: «Мандаринка для Ісуса»», – пояснила керівниця театру Катерина ТИХОНОВА.
Вистава «Мандаринка для Ісуса» починається зі сцени, яка відбулась у 2014 році, де мама залишає дитину у «вікні життя». Далі події переносяться у 2025 рік, де у дитбудинку живе багато дітей, а навколо триває війна. Вихователі дуже їх люблять, вчать довіряти одне одному та дарують радість, щоб малеча не почувалася самотньою. Діти готуються до Різдва та прикрашають ялинку мандаринками. У них є повір'я: якщо повісити мандаринку на гілку, то бажання обов'язково здійсниться. Усі дуже хвилюються, бо готують свій перший вертеп, на який мають прийти гості. Під час підготовки до дитбудинку стукають люди, які просять впустити їх погрітися. Вихователі спершу вагаються, адже несуть відповідальність за безпеку дітей і бояться впускати чужих. Вони не знають, що саме так, у образі цих людей, до них заходить сам Ісус. Зрештою, діти переконують вихователів і на саме Різдво, вони їх впускають. У день вистави серед глядачів опиняється та сама мама, яка колись залишила сина у далекому 2014 році. Вона впізнає його по хрестику, який подарувала 11 років тому.
«Репетиції проходили дуже активно, адже дуже різна вікова категорія у дітей. Та попри все, всі діти дуже старались та ходили на всі репетиції. Вони дуже талановиті, я взагалі вважаю, що не талановитих дітей немає, кожен має свій талант і є найкращим. Я розумію, коли ти виходиш до глядача, ти маєш відшліфувати все, але з дітьми це практично нереально. Були діти які вперше чи вдруге на сцені, і вони ще дуже хвилюються, можуть забути слова і це нормально. Завжди поруч буде старший, який вирішить ситуацію і все буде непомітно», – додала керівниця театру Катерина ТИХОНОВА.
Після вистави керівниця театру подякувала всім причетним до вистави, нагородила грамотами дітей та найкращих глядачів.
«Насправді я в театрі вже понад три роки, але кожна вистава відчувається по-новому, по-особливому. Звичайно, коли до виходу залишається зовсім трохи, з’являється хвилювання. Проте воно миттєво зникає, варто лише вийти на сцену, побачити повний зал і почути оплески. Вистава – це те, заради чого ми стараємося донести людям важливі сенси; це життя, яке ми по-справжньому проживаємо на сцені. Постановка «Мандаринка для Ісуса» зараз актуальна як ніколи, вона вчить нас цінувати все, що ми маємо, і берегти кожну хвилину свого життя. У цій виставі я мала дві ролі: виховательки дитбудинку Оксани Петрівни та України. Насправді дуже боляче усвідомлювати, що події зі сцени відбуваються зараз і в нашому реальному житті», – поділилась акторка вистави Марія ГАРДИГУРА.
Вікторія ТОКАР
