Новини Золочівщини
Галина Новосад презентувала книгу «Книгороздуми»
Gazeta
У п’ятницю, 20 червня 2025 року, в теплій, камерній атмосфері готельно-ресторанного комплексу «Золота підкова» відбулася справжньому сердечна й тепла подія – презентація нової книги Галини Новосад «Книгороздуми». Атмосфера була щирою й зворушливою, адже зібралися ті, хто справді любить книжки, поважає працю авторки і поділяє її віру в Перемогу та цінність підтримки нашого війська.
Галина Новосад – знана у Золочеві та далеко за його межами підприємиця, членкиня виконкому міської ради, активна меценатка, оглядачка сучасної української та зарубіжної літератури та віддана благодійниця, мама і бабуся, людина з тонким серцем і живим розумом. У мирні часи вона ділилася враженнями від прочитаного на своїй фейсбук-сторінці, і саме з цих щирих дописів народилася перша книга – «У світі книг». Її нова книга – третя у серії читацьких вражень, що бере початок зі збірки «У світі книг», яка, як пригадує сама пані Галина, з’явилася завдяки своєрідній «змові» чоловіка Володимира Новосада та письменника Андрія Любки. Вони потай зібрали її фейсбучні читацькі дописи, оформили й подарували їй власну книгу.
Далі була «Книгосад», а тепер – «Книгороздуми. І ця книжка вже написана у період «великої війни», час тривожний, але й глибокий, бо саме тоді особливо чітко виринає сенс і вартості.
Передмову до неї написала Ірен Роздобудько.
Авторка зізнається, що довго вагалася, чи варто видавати «Книгосад» в буремний час. Та підтримка Андрія Любки переконала: книгу треба друкувати, а всі кошти від продажу скеровувати на допомогу ЗСУ. Завдяки цій ідеї було придбано пікап для військових.
«Коли на кінець 2022 року в моєму доробку вже назбиралося матеріалу на повноцінну книжку, переді мною постало питання, чи варто видавати її в цей буремний час. Але мій друг і натхненник Андрій Любка сказав: однозначно – так. Адже кошти від книги можуть допомогти армії», – поділилася пані Галина. Так і сталося – завдяки продажу примірників вдалось придбати пікап для захисників.
То ж щодо третьої книги, очевидно вагань не було, адже вона знову несе в собі місію підтримки війська.
Презентація пройшла з надзвичайною теплотою, а добрі друзі родини Новосадів – Андрій Любка та Юрій Винничук – додали зустрічі щирості, дотепності й глибокого літературного змісту.
Андрій Любка на презентації тепло жартував: мовляв, читаєте огляд пані Галини – і вже на ранок на роботі можете з розумним виглядом розповідати, що «читаєте таку книжку». Бо вона пише яскраво, живо, з гумором і щирістю. Він також нагадав, що родина Новосадів – серед тих, хто постійно підтримує військо. Сам же Андрій Любка передав на фронт понад дві сотні автомобілів.
Письменник Юрій Винничук, ще один особливий гість вечора, звернув увагу на те, що в Україні бракує традиції якісної літературної критики. «В Україні немає культури літературної критики. Якщо ми бачимо у сусідній Польщі, для прикладу, цілі товариства, видаються декілька десятків видань, які публікують рецензії, то в нас цього практично немає. Натомість ми маємо чимало молодіжних літературних клубів, особливо у прифронтових областях і це круто. А те, що робить Галина Новосад, – це по-справжньому глибокий, добрий, чесний і душевний аналіз, якого сьогодні дуже не вистачає. Її рецензії – унікальні.»
На запитання чи планує Галина Новосад видати свій власний роман, вона відповіла з усмішкою:
««Я вже навчилась, що в житті не варто зарікатися. Як читач я в книжках розуміюсь. І знаю, наскільки це складно знайти те, що буде цікаво читачам. Повірте, сьогоднішній читач вибагливий. Я захоплююсь людьми, які вміють гарно вибудувати сюжет…Можливо, це буде не художній твір, а щось ближче до мандрівного щоденника чи книги-спогаду. Якщо знайду ту свою «родзинку», що варта довіри читача – обов’язково напишу. Спершу – для себе, а далі як Бог дасть.»
Заворожує обкладинка книжки… Її, як і дві попередніх, розробила Аня Столбіна. «Гра в нитки» – давня забава, що бере початок з І століття нашої ери, стає тут метафорою життя: кожен твій рух змінює форму, зміст і напрям. Так само, як думка, погляд, вчинок – змінює світ навколо. Авторка говорить про це як про алегорію, коли кожен твій рух руками змінює бачення і траєкторію: «Мотив «гри в нитки» – наче метафора життя: кожен наш рух, кожне слово змінює траєкторію сприйняття, відкриває іншу проекцію. Іноді несподівану, а часом — передбачувано глибоку.»
«Книгороздуми» – це не просто книжка. Це – нитка, яка поєднує думки, людей, добро, підтримку й віру в Перемогу. Це – книжка, народжена на межі особистого прочитання й великої війни, щоденного болю і незламної надії.
Цей вечір у Золочеві став подією не лише літературною, а й дуже людяною. У кожному слові, усмішці, погляді – була вдячність. За книгу. За силу духу. За добре слово. За те, що ми разом. І разом – непереможні.
Галина Новосад – знана у Золочеві та далеко за його межами підприємиця, членкиня виконкому міської ради, активна меценатка, оглядачка сучасної української та зарубіжної літератури та віддана благодійниця, мама і бабуся, людина з тонким серцем і живим розумом. У мирні часи вона ділилася враженнями від прочитаного на своїй фейсбук-сторінці, і саме з цих щирих дописів народилася перша книга – «У світі книг». Її нова книга – третя у серії читацьких вражень, що бере початок зі збірки «У світі книг», яка, як пригадує сама пані Галина, з’явилася завдяки своєрідній «змові» чоловіка Володимира Новосада та письменника Андрія Любки. Вони потай зібрали її фейсбучні читацькі дописи, оформили й подарували їй власну книгу.
Далі була «Книгосад», а тепер – «Книгороздуми. І ця книжка вже написана у період «великої війни», час тривожний, але й глибокий, бо саме тоді особливо чітко виринає сенс і вартості.
Передмову до неї написала Ірен Роздобудько.
Авторка зізнається, що довго вагалася, чи варто видавати «Книгосад» в буремний час. Та підтримка Андрія Любки переконала: книгу треба друкувати, а всі кошти від продажу скеровувати на допомогу ЗСУ. Завдяки цій ідеї було придбано пікап для військових.
«Коли на кінець 2022 року в моєму доробку вже назбиралося матеріалу на повноцінну книжку, переді мною постало питання, чи варто видавати її в цей буремний час. Але мій друг і натхненник Андрій Любка сказав: однозначно – так. Адже кошти від книги можуть допомогти армії», – поділилася пані Галина. Так і сталося – завдяки продажу примірників вдалось придбати пікап для захисників.
То ж щодо третьої книги, очевидно вагань не було, адже вона знову несе в собі місію підтримки війська.
Презентація пройшла з надзвичайною теплотою, а добрі друзі родини Новосадів – Андрій Любка та Юрій Винничук – додали зустрічі щирості, дотепності й глибокого літературного змісту.
Андрій Любка на презентації тепло жартував: мовляв, читаєте огляд пані Галини – і вже на ранок на роботі можете з розумним виглядом розповідати, що «читаєте таку книжку». Бо вона пише яскраво, живо, з гумором і щирістю. Він також нагадав, що родина Новосадів – серед тих, хто постійно підтримує військо. Сам же Андрій Любка передав на фронт понад дві сотні автомобілів.
Письменник Юрій Винничук, ще один особливий гість вечора, звернув увагу на те, що в Україні бракує традиції якісної літературної критики. «В Україні немає культури літературної критики. Якщо ми бачимо у сусідній Польщі, для прикладу, цілі товариства, видаються декілька десятків видань, які публікують рецензії, то в нас цього практично немає. Натомість ми маємо чимало молодіжних літературних клубів, особливо у прифронтових областях і це круто. А те, що робить Галина Новосад, – це по-справжньому глибокий, добрий, чесний і душевний аналіз, якого сьогодні дуже не вистачає. Її рецензії – унікальні.»
На запитання чи планує Галина Новосад видати свій власний роман, вона відповіла з усмішкою:
««Я вже навчилась, що в житті не варто зарікатися. Як читач я в книжках розуміюсь. І знаю, наскільки це складно знайти те, що буде цікаво читачам. Повірте, сьогоднішній читач вибагливий. Я захоплююсь людьми, які вміють гарно вибудувати сюжет…Можливо, це буде не художній твір, а щось ближче до мандрівного щоденника чи книги-спогаду. Якщо знайду ту свою «родзинку», що варта довіри читача – обов’язково напишу. Спершу – для себе, а далі як Бог дасть.»
Заворожує обкладинка книжки… Її, як і дві попередніх, розробила Аня Столбіна. «Гра в нитки» – давня забава, що бере початок з І століття нашої ери, стає тут метафорою життя: кожен твій рух змінює форму, зміст і напрям. Так само, як думка, погляд, вчинок – змінює світ навколо. Авторка говорить про це як про алегорію, коли кожен твій рух руками змінює бачення і траєкторію: «Мотив «гри в нитки» – наче метафора життя: кожен наш рух, кожне слово змінює траєкторію сприйняття, відкриває іншу проекцію. Іноді несподівану, а часом — передбачувано глибоку.»
«Книгороздуми» – це не просто книжка. Це – нитка, яка поєднує думки, людей, добро, підтримку й віру в Перемогу. Це – книжка, народжена на межі особистого прочитання й великої війни, щоденного болю і незламної надії.
Цей вечір у Золочеві став подією не лише літературною, а й дуже людяною. У кожному слові, усмішці, погляді – була вдячність. За книгу. За силу духу. За добре слово. За те, що ми разом. І разом – непереможні.
