Новини Золочівщини
ФЕСТИВАЛЬ ПОВСТАНСЬКОЇ ПІСНІ У ВОРОНЯКАХ: МОЛИТВА, ПАМ’ЯТЬ І ЛЮБОВ ДО УКРАЇНИ
Gazeta
На мальовничих схилах урочища Макогін, що у Вороняках, відбувся фестиваль повстанської пісні — глибоко духовний і патріотичний захід, який з’єднав історію, молитву і незламну любов до України. Вже багато років поспіль фестиваль організовує місцевий парох, отець Михайло Смолінський, який разом із небайдужими мешканцями відновив цю унікальну місцину — хутір, з якого 77 років тому було депортовано родину Петра Желяска. Тут облаштовано криївку УПА, джерело з цілющою водою, пам’ятний хрест — створено унікальний духовно-історичний простір.
Учасники заходу взяли участь у панахиді, молебні та чині Водосвяття, які відслужили священники.
Отець Михайло Смолінський у зверненні наголосив:
«Сьогодні ми тут, щоб помолитись і подякувати за тих, хто поклав життя за волю України. Їхня жертва — це наш обов’язок пам’ятати, любити і передавати цю історію далі».
Пронизливе слово виголосив також отець Юрій Чудяк, синкел у справах духовенства і священичих родин, підкресливши, що
«Не ненависть, а любов — до ближнього, до України — робить нас переможцями. Ми — народ світла. Перемагаймо в любові».
Відкрив фестиваль міський голова Золочева Ігор Гриньків, зворушивши присутніх спогадами про сучасних Героїв, серед яких — і його сини, які нині боронять Україну.
«Повстанська пісня — це молитва і заклик до бою, це пам’ять, яка продовжується у новітніх героїв. Ці історії сучасної боротьби — як продовження боротьби УПА. Ми мусимо пам’ятати, що лише боротьба дає плоди».
У мистецькій частині фестивалю виступили:
народний хор «Благовіст» із с. Вороняки (керівник Зеновій Дмитрак),
колектив «Любисток» із с. Ясенівці (керівник Леся Бойко),
чоловічий склад хору «Благовіст» (керівник Євген Клак),
молодіжний хор с. Шпиколоси,
Олександра Гунько, донька захисника, з піснею «Батько наш — Бандера».
Пісні «Стою у лісі самотою», «Завтра в далеку дорогу», «У лісі темному», «Повіяв вітер степовий» та інші звучали над горами, об’єднуючи серця.
Фінальним акордом стало спільне виконання духовного гімну України — «Боже великий, єдиний».
На завершення отець Михайло Смолінський поділився зворушливою історією про 95-річного мешканця села, який перед смертю сказав: «Діти, як я любив Україну…» І саме ця любов до України звучала в кожній ноті, у кожному слові, в кожному серці.
На фестивалі були присутні численні гості, священники, мешканці громади та учасники з різних куточків України.
Цьогорічний фестиваль у Вороняках — це не лише данина минулому, це заповіт майбутньому. Це наша єдність, наша сила, наша пісня. Нехай лунає вона вічно.
І вона лунала. Лунала понад лісами, лунала у серцях, між словами, між молитвами... Лунала і, здається, сама земля її пам’ятає. В єдності – сила народу. Боже, нам єдність подай.
Учасники заходу взяли участь у панахиді, молебні та чині Водосвяття, які відслужили священники.
Отець Михайло Смолінський у зверненні наголосив:
«Сьогодні ми тут, щоб помолитись і подякувати за тих, хто поклав життя за волю України. Їхня жертва — це наш обов’язок пам’ятати, любити і передавати цю історію далі».
Пронизливе слово виголосив також отець Юрій Чудяк, синкел у справах духовенства і священичих родин, підкресливши, що
«Не ненависть, а любов — до ближнього, до України — робить нас переможцями. Ми — народ світла. Перемагаймо в любові».
Відкрив фестиваль міський голова Золочева Ігор Гриньків, зворушивши присутніх спогадами про сучасних Героїв, серед яких — і його сини, які нині боронять Україну.
«Повстанська пісня — це молитва і заклик до бою, це пам’ять, яка продовжується у новітніх героїв. Ці історії сучасної боротьби — як продовження боротьби УПА. Ми мусимо пам’ятати, що лише боротьба дає плоди».
У мистецькій частині фестивалю виступили:
народний хор «Благовіст» із с. Вороняки (керівник Зеновій Дмитрак),
колектив «Любисток» із с. Ясенівці (керівник Леся Бойко),
чоловічий склад хору «Благовіст» (керівник Євген Клак),
молодіжний хор с. Шпиколоси,
Олександра Гунько, донька захисника, з піснею «Батько наш — Бандера».
Пісні «Стою у лісі самотою», «Завтра в далеку дорогу», «У лісі темному», «Повіяв вітер степовий» та інші звучали над горами, об’єднуючи серця.
Фінальним акордом стало спільне виконання духовного гімну України — «Боже великий, єдиний».
На завершення отець Михайло Смолінський поділився зворушливою історією про 95-річного мешканця села, який перед смертю сказав: «Діти, як я любив Україну…» І саме ця любов до України звучала в кожній ноті, у кожному слові, в кожному серці.
На фестивалі були присутні численні гості, священники, мешканці громади та учасники з різних куточків України.
Цьогорічний фестиваль у Вороняках — це не лише данина минулому, це заповіт майбутньому. Це наша єдність, наша сила, наша пісня. Нехай лунає вона вічно.
І вона лунала. Лунала понад лісами, лунала у серцях, між словами, між молитвами... Лунала і, здається, сама земля її пам’ятає. В єдності – сила народу. Боже, нам єдність подай.
