Ювілейний вечір Володимира БАНДУРИ. "ТВОРЮ ДЛЯ ВАС І СЕРЦЕМ І ДУШЕЮ"

У день, коли Золочів святкував своє 602-річчя, один із його найсвітліших синів – Володимир Бандура – подарував місту вечір музики, поезії, вдячності та пам’яті.
Атмосфера у залі – справжня, жива, щира. Бо йшлося не просто про ювілей, не просто про концерт. Йшлося про долю, служіння творчості, і про людину, що ніколи не зраджувала себе – ні в музиці, ні в слові, ні в житті.
Володимир Бандура – поет, композитор, перекладач, один із засновників «Просвіти» на Золочівщині, – народився у селі Сновичі в родині вчителів. Змалку ввібрав любов до знань, до слова, до праці.


Музика з’явилася в його житті дуже рано. У п’ять років уже грав на гармошці, навіть парубкам та дівчатам біля сільського клубу, відтворюючи мелодії на слух. У п'ятому класі опанував баян – не в музичній школі, а завдяки сільському вчителю. А в 12 – переїхав до Золочева, щоб вступити до музичної школи. Жив один, у чужих людей, але пройшов цей шлях з гідністю: музична школа – відмінно, загальноосвітня – з медаллю.
Усередині нього завжди співіснували дві сили: гуманітарна і технічна. І коли настав час вибору – консерваторія чи політехніка – перемогло друге. Вступив до Львівської політехніки на радіотехнічний факультет. Та серце все одно залишалося з музикою.
Захищав диплом англійською мовою – єдиний у своєму потоці. Уже тоді було зрозуміло: Володимир – людина з широким світоглядом, яка цінує свободу – у мисленні, у творчості, у слові.
Його трудовий шлях був різноманітним: інженер, профспілковий активіст, будівельник, заробітчанин. Та де б не був – залишався вірним собі: писав поезію, творив музику, перекладав, музикував. У Португалії разом із синами зняв документальний фільм «Чужа Україна?» про життя українських мігрантів – його навіть показували по телебаченню. За плечима – десятки інструментальних творів і три поетичні збірки. А в планах – довести до завершення переклади віршів індіанських поетів Америки як данину пам’яті Джеймсу Мейсу,– українцю за духом і черокі за походженням, американському журналісту, який одним із перших почав говорити на весь світ правду про Голодомор в Україні.
Творчий вечір відкрила і провела Катерина Тихонова – письменниця, членкиня Національної спілки журналістів України, давня товаришка ювіляра, яку він лагідно і щиро називає «Катрусею». Її ніжне, виважене ведення створило особливу теплоту вечора.
Марія Леськів, представниця «Просвіти», зворушливо розповіла біографію митця, де кожне слово звучало як свідчення про життєвий шлях, сповнений сили, смирення й таланту.
Сцену розділили з ювіляром друзі й однодумці: інструментальний дует Володимир Бандура та Марта Мисяк, Віктор Гембара – заслужений артист естрадного мистецтва України, Ірина Весна – ніжне соло на фортепіано, Микола Шамлі – композитор, Юрій Футуйма – хірург і заслужений артист естрадного мистецтва України, Петро Радейко – оперний співак Львівської національної опери, продюсер, заслужений артист України, Володимир Гупало – саксофоніст, Марта Чуха – оперна співачка, консерваторія ім. Рефіче (Італія), Михайло Болюбаш – соліст, народний вокальний ансамбль «КРИНИЦІ» (кер. Марія Чуха), Артем Плотиця – соліст.
Марта Чуха виконала декілька творів, серед яких особливе місце зайняли пісні на слова Катерини Тихонової та Ірини Білінської – поетес, чия творчість завжди була близькою серцю ювіляра.
Особливу атмосферу вечора доповнило зворушливе відеовітання від сина ювіляра – Андрія Бандури, який далеко за межами України. Прозвучала пісня про Золочів у його виконанні, а супроводжував її відеокліп, який став щемким і теплим нагадуванням про любов до рідного міста, що передається з покоління в покоління.
Заступник міського голови Ярослав Окрепкий вручив вітальну грамоту від міського голови Ігоря Гриньківа, депутатського корпусу та виконавчого комітету Золочівської міської ради.
У своєму зверненні він сказав: «Пан Володимир – людина великого таланту. Його музика і поезія йдуть від серця і торкаються душі кожного. Дякуємо за щирість, за натхнення, за те, що ділитеся з нами своїм світлом і теплом. Ваш дар – це те, що об’єднує і надихає».
Вечір завершився, як і починався – зворушливо й по-справжньому. Квіти від найближчих друзів та шанувальників, щирі оплески глядачів, слова вдячності, усмішки, обійми. Не було гучних фанфар, але була тиха велич, яку можуть створити тільки ті, хто вміє говорити серцем.
У день народження Золочева Володимир Бандура подарував місту не лише вечір — він подарував йому частинку себе. І це — найцінніше, що може дати митець.
Нехай ще довго звучить музика, зігріта його руками. Нехай ще довго лунає поезія, написана його душею.

Леся ГОРГОТА
Фото авторки