Новини Золочівщини
Фестиваль Великодніх гаївок
Gazeta
Ягіл-ягілочка,
Ягелова дочка.
Устала ранесенько,
вмилася білесенько.
Квіточки збирала, вінок заплітала.
Особливо актуальними для українського народу в сьогоденні є збереження національних традицій, української мови, сакрального мистецтва, що становить код нації.
Саме тому важливо навчати дітей з раннього віку глибоко сприймати, естетично й повноцінно осмислювати фольклорні твори, міркувати над їхньою психологією, навіть філософією; співвідносити почуте та самостійно виконане з власними уявленнями і загальнолюдськими цінностями.
Музичний фольклор — це частина набутку народної спадщини минулого. У ньому виражено етичний та естетичний ідеал народу, найважливіші принципи народної педагогіки.
У п'ятницю, 2 травня, в нашому ЗДО № 7 «Веселка» відбулося велике дійство — «Фестиваль Великодніх гаївок».
На території спортивного майданчика, у вишиванках, зібралися 150 вихованців нашого закладу віком від двох до шести років. А їх у нас — 12 груп.
Утворивши велике коло, виводили ягілку: «Жовта хустка, сині кінці — єднаймося, українці!»
По черзі, починаючи з найменших, діти разом зі своїми вихователями й музичними керівниками виходили в середину кола й виводили гаївки:
«В нашім селі на горбочку», «Вербова дощечка», «Чорна гречка, білі кінці», «Грай, жучку, грай», «Чижику-пижику», «Ой, вийтеся, огірочки», «Кривий танець», «Подоляночка», «Ягілка», «Шум», «Вийди, вийди, Іванку».
Розмаїття яких дивувало і вражало навіть нас, дорослих. Кожен вихователь та музкерівник намагалися показати, як їхні вихованці вправно вміють виводити і співати гаївку. І це їм вдалося!
Музичний номер для дітей приготували і подарували також дорослі — працівники нашого садочка, які виконали сучасну гаївку.
А наприкінці заходу всі діти, взявшись за руки, вивели «кривого танцю», якого «треба було виводити, ладу йому наводити». Це був незабутній день, сповнений українського духу, традицій та добрих справ.
Народні традиції — це приклад гармонії життя із законами добра і краси. Вони сприяють вихованню таких людських якостей, як толерантність, доброзичливість, повага до старших. Вони є тією доброю основою, на якій зростає національна свідомість, гідність і самоповага, а разом із тим — і розуміння своєї самоідентичності.
І наш педагогічний колектив використовує ці традиції, щоб виховати гідних громадян, яким оберігати, плекати й розбудовувати нашу неньку Україну.
Ягелова дочка.
Устала ранесенько,
вмилася білесенько.
Квіточки збирала, вінок заплітала.
Особливо актуальними для українського народу в сьогоденні є збереження національних традицій, української мови, сакрального мистецтва, що становить код нації.
Саме тому важливо навчати дітей з раннього віку глибоко сприймати, естетично й повноцінно осмислювати фольклорні твори, міркувати над їхньою психологією, навіть філософією; співвідносити почуте та самостійно виконане з власними уявленнями і загальнолюдськими цінностями.
Музичний фольклор — це частина набутку народної спадщини минулого. У ньому виражено етичний та естетичний ідеал народу, найважливіші принципи народної педагогіки.
У п'ятницю, 2 травня, в нашому ЗДО № 7 «Веселка» відбулося велике дійство — «Фестиваль Великодніх гаївок».
На території спортивного майданчика, у вишиванках, зібралися 150 вихованців нашого закладу віком від двох до шести років. А їх у нас — 12 груп.
Утворивши велике коло, виводили ягілку: «Жовта хустка, сині кінці — єднаймося, українці!»
По черзі, починаючи з найменших, діти разом зі своїми вихователями й музичними керівниками виходили в середину кола й виводили гаївки:
«В нашім селі на горбочку», «Вербова дощечка», «Чорна гречка, білі кінці», «Грай, жучку, грай», «Чижику-пижику», «Ой, вийтеся, огірочки», «Кривий танець», «Подоляночка», «Ягілка», «Шум», «Вийди, вийди, Іванку».
Розмаїття яких дивувало і вражало навіть нас, дорослих. Кожен вихователь та музкерівник намагалися показати, як їхні вихованці вправно вміють виводити і співати гаївку. І це їм вдалося!
Музичний номер для дітей приготували і подарували також дорослі — працівники нашого садочка, які виконали сучасну гаївку.
А наприкінці заходу всі діти, взявшись за руки, вивели «кривого танцю», якого «треба було виводити, ладу йому наводити». Це був незабутній день, сповнений українського духу, традицій та добрих справ.
Народні традиції — це приклад гармонії життя із законами добра і краси. Вони сприяють вихованню таких людських якостей, як толерантність, доброзичливість, повага до старших. Вони є тією доброю основою, на якій зростає національна свідомість, гідність і самоповага, а разом із тим — і розуміння своєї самоідентичності.
І наш педагогічний колектив використовує ці традиції, щоб виховати гідних громадян, яким оберігати, плекати й розбудовувати нашу неньку Україну.
Оксана Стасюк,
вихователь ЗДО №7
вихователь ЗДО №7
