Знайди свою глину

Полімерна глина була винайдена на схилі 1930-х завдяки німецькій виробниці ляльок Кейт Круз, яка шукала матеріал, який ідеально підходив би для виготовлення лялькових голів. До кінця 1980-х полімерна глина здобула велику популярність. Майстри, які займались склом, керамікою, металом, папером згодом занурились в роботу з полімерною глиною.
У 90-ті матеріал поширився на прикраси й біжутерію. Особливо це було популярно серед молоді. Такі речі виявились довговічними, тому згодом стало зрозумілим, що матеріал можна поширити на сферу виготовлення будь-яких прикрас.
Сьогодні виготовленням речей із полімерної глини займаються не лише діти і навіть всесвітньовідомі дизайнери, такі, як Донна Като чи Кетлін Дастін.
Такою ж справою захопилась учениця 8 класу Золочівського НВК «Школа радості» ДНЗ Вікторія Курченко.
– Вікторіє, як ти дізналась про полімерну глину?
– Перший набір мені приніс Миколай (сміється). Я навіть і не думала, що займатимусь цим. Але коли спробувавши, мене це захопило, і я продовжила. Уже два роки виготовляю різноманітні вироби.
– Чим тобі подобається ця техніка?
– Мені подобається те, що можна будь-яку річ зробити у меншому вигляді.
– Чи важко знайти матеріали та інформацію для такого заняття?
– Матеріали знайти неважко, вони є в Інтернеті. Там я їх переважно і купляю. Доступніші вони, звичайно, у великих містах, у магазинах для рукоділля. Є безліч фірм: KATOPOLYCLAY, PARDO та інші. Я використовую SOFT – це м’яка глина.
– Який арсенал інструментів тобі потрібен для виготовлення виробів?
– Це, звичайно, полімерна глина, канцелярські ножі, спеціальні інструменти, якими можна вирізати та робити заглиблення. Загалом, є дуже багато інструментів. Усе залежить від виробів, які ви хочете виготовляти.
– Які вироби ти найчастіше виготовляєш?
– Найчастіші – прикраси у вигляді чогось солодкого. Сережки, підвіски – таке мені подобається ліпити. Також такі вироби я населяла на нитку і прикрашала інтер’єр, доповнивши їх фотографіями та малюнками. Виходила така цікава композиція.
– Що у цій техніці є найпростішим і найважчим?
– Найпростіше те, що це, практично, пластилін, з яким ми знайомі ще з дитинства. Ліпити легко. А найважче, на мою думку, знайти правильну глину. Руки повинні звикнути до глини.
– Скільки потрібно часу, щоб виготовити один виріб?
 – Усе залежить від мого настрою. Наприклад, тістечко на чайній ложці у мене зайняло півтори години, бо є доволі великим. Для завершення процесу полімеризації глину необхідно як слід обпалити. На кожному шматку глини виробником написано, при якій температурі потрібно запікати. Найчастіше це 130 градусів.
– Що ти можеш порадити новачкам, які тільки хочуть зайнятися таким хобі?
– Це потрібно спробувати. Не факт, що це всім сподобається. Можливо, для когось це буде нудним. Мені це приносить задоволення. Тому тим, кому все-таки буде до вподоби такий рід занять, хто знає, чого він хоче, бажаю знайти свою глину і задіяти свою фантазію.