Новини Золочівщини
16:09, 18 квітня 2016
1159
0

Нас познайомило фото Тараса Фалковського

Нас познайомило фото Тараса Фалковського
Gazeta
Фото: НУС
Творчість живе в душі, це поклик, це як повітря – без неї неможливо дихати. І вона певним чином дає силу для життя…
Як тільки людина народжується, в неї вже є свої почуття, чи як би правильніше сказати – сприйняття світу, але бракує художньої школи, яка могла б навчити її виражати себе. Отож і вчиться вона спочатку сприймати, пізнавати світ навколо себе, додаючи йому власних барв, починає творити. Хтось творить словом, хтось пензлем, а хтось ловить неповторні миті об‘єктивом фотокамери… Не так давно в мережі побачила роботу знайомого фотографа Тараса Фалковського, відтворену пензлем талановитої Оксани Бурди (Бодейко), яка зараз проживає у Тернополі.
–  Я народилась у Золочеві і, звичайно, дуже люблю своє рідне місто. Усі спогади дитинства, юнацькі роки – все це Золочів. І малюнки перші, перші враження від кольору… У дитинстві займалась у музичній школі, грала на фортепіано, але вже тоді малювала. Той, хто любить спів – наспівує постійно для себе. Так і в мене з любов'ю до малювання. І навіть вища економічна освіта не погасила цієї любові.

 

– Що стало поштовхом, чи доречніше  буде сказати, надихнуло Вас стати професійною художницею?
– Поштовхом остаточно зупинитись на цій справі став випадок, коли у дитячому садочку в групі мого сина, після ремонту, потрібно було прикрасити стіни яскравими дитячими малюнками. Я сама зголосилася, щоб здешевити витрати батькам... Звідти і пішли мої перші замовлення. Відтак почала ходити на приватні уроки до художників, інтенсивно використовувала можливість вчитись через  Інтернет. Вчуся і зараз, консультуюсь у викладачів, намагаюсь наздогнати упущене.
– Що Ви вважаєте найбільшим своїм досягненням в якості художника: це картина чи може якась подія? Що є найбільш знаковим для Вашої творчості?
– Напевне, досягненням можна відзначити відчуття, що моя творчість приносить не тільки мені задоволення, а й тому, хто купує мої роботи. Усі нові замовлення настінні, чи продані олійні картини  –  як оплески для співака, як доказ того, що ще комусь таке до душі.
– Де презентуєте свої роботи?
– Роботи час від часу виставляю на виставках різного типу. Їх можна побачити в художніх чи подарункових магазинах Тернополя. Фотографії робіт можна знайти на моєму власному сайті rozpus.te.ua, або в соціальних мережах.
– Що б Ви порадили молодим художникам в плані навчання? Як стати митцем?
– Щоб стати митцем (чи будь-ким іншим) треба, напевне, вміти прислухатись до себе, шукати свої цікавинки і їх брати за зерно, розвивати в собі те, до чого душа лежить. Адже тільки тоді, коли в людини хобі стає роботою, вона годин праці не рахує, може бути здоровою емоційно, відчувати потрібність і віддачу від суспільства, задоволення від своєї праці. Мій син Владік якось сказав: «Мам, тобі так пощастило. Ти сама отримуєш задоволення, а тобі ще й за це платять».
– Кажуть, для того, щоб написати художній, літературний чи музичний твір, митець має віддати багато енергії. Як, в чому Ви черпаєте енергію для своєї творчості?
– Не думаю, що я свою енергію віддаю. Це взаємообмін, насправді. Бо коли, наприклад, закінчуєш ілюстрацію на стіні в дитячій кімнаті, і приходять маленькі чуделечка, дивляться щасливими оченятами і хором кажуть «Ква-а-ас» і «а я коли виросту, також буду так малювати»..., то отримуєш стільки енергії і позитиву... такого справжнього, непідробного. Його не купиш.
– Нас із Вами «познайомило» фото Тараса Фалковського, яке ви перенесли з допомогою свого таланту на полотно.  Ви знайомі з Тарасом? Як виникла думка створення картини?
– Тараса Фалковського знаю ще зі школи, ми однолітки. Я захоплююсь його фотороботами. Тарас дуже талановитий. Побачивши це фото, я не відразу зрозуміла, що це Золочів. Перша думка – Відень? Краків?… Мінімум – Львів. Зараз Золочів дуже гарний і далі оновлюється. Замок – справжня окраса Золочівщини. Дуже тішуся, що і далі ведуться різні роботи в місті. Дуже гарно відреставровано площу біля костелу, вірю, що і площа біля пам‘ятника Маркіяну Шашкевичу невдовзі постане такою ж гарною. Дасть Бог, колись і в нашому замку зробимо виставку тернопільських художників. Вже була така думка, але відклалася, внаслідок цих всіх подій в державі. Багато хто з колег художників, не тільки я, після Майдану зовсім не могли включитися в роботу. У мене більше року не було картин. Зараз оговталась, пішли нові виставки, з'являються нові роботи.



Розмовляла
Леся ГОРГОТА
Ctrl
Enter
Помітили помИлку
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter
Коментувати (0)
Інформація
Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.