Новини Золочівщини
02:07, 16 січня 2014
1931
0

90-ЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ АНДРІЯ СИВАКА

90-ЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ  АНДРІЯ СИВАКА
Admin
Фото: НУС

Ювілеї  бувають різні, та кожен з них несе відбиток прожитого життя. У нинішню різдвяну світлу пору святкував свій 90-літній ювілей ветеран війни та праці, учасник визволення міста Золочева  від німецько-фашистських загарбників Андрій Васильович Сивак, почесний громадянин міста Золочева. Його ім’я вписане не лише в історію міста Золочева, а й України та інших держав. Андрій Васильович удостоєний 18-ти державних нагород. Його іменем названа справжня зірка в сузір’ї Козерога  – такий незвичайний подарунок зробив батькові син Валерій п‘ять років тому.

 

Привітати ювіляра завітало чимало гостей, зібралась уся родина, прийшли і  голова Золочівської районної ради Володимир Недзельський, перший заступник голови Золочівської райдержадміністрації Михайло Бучковський, міський голова Золочева Ігор Гриньків, голова ради ветеранів Іван Яворський. Привітання гості розпочали урочисто, з колядки «Нова радість стала».

 

– Напередодні Вашого ювілею відбулось засідання ради ветеранів Золочівщини, – говорить Іван Яворський, – на якому було вирішено, що свій сторічний ювілей Ви святкуватимете разом з нами. Тож здоров’я Вам, сили на довгі роки життя.

 

– Андрій Васильович належить до тих людей, які залишили вагомий слід в історії, результати його праці на користь громади міста Золочева є очевидними і сьогодні, – сказав міський голова Ігор Гриньків. – Ми пишаємось Вами, ми гордимось і маємо за честь сьогодні вітати Вас із таким поважним ювілеєм. Ви дуже багато зробили для нашого міста. Я зичу Вам і у Вашій особі всій Вашій родині здоров’я, статків, гараздів і Божого благословення.

Андрій Васильович Сивак пережив важке дитинство, голодомор, війну. Проте, завжди старався бути корисним і потрібним людям. На схилі літ видав книгу спогадів «Сторінки життя».

 

Народився у селі Ягубець Черкаської області. У сім’ї зростало ще троє дітей.

«Дитинство було голодним, – згадує Андрій Васильович, – особливо тоді, коли почали організовувати колгоспи… Були  у моєму дитинстві і радісні дні. На святий вечір батько запрягав коней у санки і ми везли святу вечерю до діда Мусія. Він був скарбником у церкві. Завжди мав мілкі гроші і давав нам, дітям, по кілька монет». Через відмову вступати у колгосп і потребу прогодувати сім’ю батько Андрія Васильовича переїжджає на Вінниччину і бере з собою сина. Там розпочалось якраз воєнне будівництво. Згодом до нього переїжджає вся сім’я. У цей тяжкий час в сім’ї народилась іще одна дочка Тамара. «Правда, прожила вона недовго, – пише у книзі спогадів, – померла з голоду. Коли вона плакала, я шукав щось їй поїсти. Нічого не знайшов. Тільки цибулину. Я спік її на вогні і спробував нагодувати сестричку. Але дівчинка не могла уже їсти.»

 

Згодом помер батько. Діти розбрелися  хто куди. Якби не добрі люди, які зустрілись на шляху дев’ятирічного Андрія, помер би з голоду, як і більшість його ровесників у той час. Потрапив у сім’ю голови парткому, яка його і прилаштувала в школу, жив у гуртожитку. На канікулах працював у радгоспі. Хотів вступати в агротехнікум, та завадила війна. Через брак чоловіків почав працювати на тракторі. Як згадує ветеран, ноги не діставали до педалей. Дуже стомлювався.

 

Коли почалась війна, юнак іще не підлягав мобілізації, тому залишився працювати у радгоспі. Згодом село захопили німці. Переховувався, щоб не відправили на роботу у Німеччину. Через те, що допомагав пораненим солдатам, звільнили з роботи. Перейшов працювати в інший радгосп, там допомагав партизанам, через що німці хотіли його заарештувати. Змушений був піти у підпілля.  У 1944 році був призваний на фронт. Пройшов школу молодого бійця, був кулеметником 1128 стрілецького полку, комсоргом 336 житомирської стрілецької дивізії. Брав участь у жорстоких боях за визволення Золочева від німецьких загарбників у липні 1944 року. Під час бойових дій на території Польщі був нагороджений орденом Бойового Червоного Прапора. За визволення Праги міністр оборони Чехії вручив срібну медаль «За доблесть».

Після війни навчався у Харківському гвардійському танковому училищі. Після училища був направлений на Камчатку у танковий полк.

 

Після служби на Камчатці повернувся на Вінничину у село Ялтушків. Працював головою Сокальського районного комітету ДТСААФ, згодом зайняв посаду голови Золочівського міського комітету ДТСААФ. З 1960 року працював заступником голови Золочівської міської ради, відповідав за роботу житлово-комунального господарства. З ініціативи Андрія Васильовича Сивака було створено кооператив для будівництва житлових будинків. До будівництва долучились і жителі міста, які стояли у черзі на житло, тому будівництво ішло швидко.  Допомогли і депутати обласної ради, які добивались збільшення фінансування. За досить короткий час у Золочеві було збудовано 5 п’ятиповерхових будинків на вулиці  1 Травня, універмаг, кінотеатр, адміністративний будинок. Були побудовані і почали працювати цукровий та комбікормовий заводи. У місто провели газ. На той час у місті не було центрального водопостачання. Зараз, користуючись цими благами, ми не можемо собі уявити, яка то була відповідальна і кропітка робота.

Андрій Васильович, і його дружина Люба Михайлівна, яка працювала вчителем, має звання Заслуженого вчителя України, були депутатами різних рівнів, працювали для громади міста, були делегатами багатьох республіканських з’їздів.

 

Андрій Васильович Сивак завжди свято ставився до своєї сім’ї. Разом з дружиною Любою виховали двох синів. Старший син Валерій закінчив військове училище, став офіцером. Має творчу натуру, любить поезію, пісню. Живе у Підмосков’ї. На ювілей батькові подарував фотокнигу про сторінки його життя, яку сам упорядкував.  Молодший син Володимир навчався у Львівському політичному військовому училищі, закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка. Володимир Андрійович навчає історії учнів у ЗОШ №1 міста Золочева, школі, де колись сам навчався.

Пишається Андрій Васильович і внуками Андрієм, Сергієм, Михайлом та Олею. Усі виросли дисциплінованими, культурними та освіченими людьми. Внук Михайло – проректор Львівської православної духовної академії. Тішиться, що дав Бог правнуків дочекатись.

 

Має чим гордитися ювіляр сьогодні, бо ж і діти, і онуки є гідними нащадками почесного громадянина міста Золочева.

 

Леся ГОРГОТА

 

«НАША УКРАЇНСЬКА СПРАВА» приєднується до усіх теплих слів, щирих побажань Андрію Васильовичу і зичить ювіляру здоров’я, сили, на многії і благії літа..

Ctrl
Enter
Помітили помИлку
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter
Коментувати (0)
Інформація
Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.