Альтернативне паливо як вимога часу

В Україні – війна. І це варто пам’ятати щосекунди, бо якщо в Золочеві не падають бомби і не ведуться бойові дії, то на Сході нашої Батьківщини щодня, за малим винятком, гинуть люди. Вони гинуть і за нас з вами, щоб ми могли спокійно жити, працювати, вчити дітей і тішитися мирним небом над головою, в теплих хатах.

Серед безлічі проблем, які намагається вирішити Україна, основною, без сумніву, є проблема диверсифікації джерел енергоносіїв. Вугілля ми вже возимо із Південно-Африканської Республіки морем, газ пробуємо в системі реверсу отримувати з Чехії. І всім зрозуміло, що це не вирішує і не може вирішити проблеми, оскільки африканське вугілля буде для нас дуже дорогим, а газ Чехія сама отримує з Росії, яка сьогодні фактично знаходиться в стані війни з Україною.

А попереду – зима. І вже з вуст українських високопосадовців звучить, що запасу вугілля для роботи ТЕС вистачить тільки на два тижні, звучать заклики до жорсткої економії, в першу чергу, газу, а також електроенергії.

Перемовини між Україною і Росією про постачання газу і ціну на нього ведуться на найвищому рівні із участю найвищих чиновників Євросоюзу, але, на жаль, вагомого результату немає. Хто в тій ситуації може не розуміти наскільки небезпечною і загрозливою є прив’язка до єдиного джерела енергоносіїв, в даному випадку до російського газу? Відповідь лежить на поверхні.

Росія в будь-який час може перекрити нам «вентиль», і, по всьому видно, не збирається знижувати для нас ціну на газ. Треба визнати, що газ в руках Росії є доволі грізною зброєю, яку вона у будь-який момент може застосувати, навіть, на шкоду для своєї економіки, супроти України, а також супроти держав Європи.

Розуміючи це, Президент України Петро Порошенко, Уряд України, вже не просять і не пропонують, а прямо зобов’язує голів обласних та районних державних адміністрацій активізувати пошуки альтернативних до російського газу джерел енергопостачання і рішуче переходити в комунальній сфері до опалення місцевими відновлювальними видами палива. Тому до Золочева і прикута увага урядових комісій і засобів інформації, бо ще два роки тому ми, з ініціативи міського голови І. Гриньківа, повністю відмовились від російського газу, як палива для виробництва теплової енергії і перейшли на використання дров. Про це вже не раз і не двічі повідомляли як регіональні, так центральні засоби інформації. І тільки російські ЗМІ подавали ту новину у негативному плані, бо зрозуміло, дуже їм не хочеться втрачати контроль над Україною. Росіяни розуміють, що енергетична незалежність України є чи не основою державної незалежності. Росіяни це розуміють, тому дивним є, що цього вперто не хочуть розуміти окремі люди в нашому Золочеві. А може розуміють?

То чи не варто із цифрами в руках нагадати всім нам, як це було і кому це вигідно.

Напевне доречно буде нагадати, що станом на початок опалювального сезону 2010–2011 років із 2 936 квартир громадян, які обслуговувало МКП «Золочівтеплоенерго» залишилося на центральному опаленні всього 780 споживачів. Самовільні відключення громадян від центрального опалення викликали повне розбалансування системи і, відповідно, великі фінансові збитки. Наслідком тих і інших неузгодженостей стали численні борги МКП «Золочівтеплоенерго». Фактично міське комунальне підприємство опинилося на межі банкрутства, коли газопостачальні монополісти могли в рахунок заборгованості забрати майно МКП «Золочівтеплоенерго», зниження ціни на газ не передбачалося і вартість гігакалорії теплової енергії невпинно зростала.

Борг МКП «Золочівтеплоенерго»  2012 р. – 5,0 млн. грн. Запам’ятаймо цю цифру.

Чи був перехід на тверді види палива економічно, фінансово вигідний в першу чергу жителям м. Золочева, міському, районному бюджету і в цілому всій Україні?

Так, він був економічно обґрунтований, фінансово вигідний і конче необхідний.

Саме тому рішенням сесії Золочівської міської ради №556 від 16.03.2012р. була затверджена «Програма модернізації існуючих котелень МКП «Золочівтеплоенерго» із встановленням енергозберігаючих комплексів для обігріву приміщень м. Золочева на альтернативному природному газу паливі» з переведення їх на тверде паливо.

Отож, давайте проаналізуємо становище із цифрами в руках. Вартість 1 Гкал. теплової енергії, яку виробляли наші котельні при використанні (спалюванні) російського газу становила 1 176,00 грн. (одна тисяча сто сімдесят шість гривень) у 2012 році.

А вартість 1 Гкал теплової енергії, яку виробляють наші котельні при використанні (спалюванні) дров становила 830,00 гривень у тому ж 2012 р.

Різниця очевидна: 346,00 гривень прямої економії коштів на 1 Гкал теплової енергії, а, відповідно, за весь опалювальний сезон 2012–2013 рр. – 1,44 млн. грн. (один мільйон чотириста сорок тисяч гривень) бюджетних коштів! Хіба це мало?

Вартість 1 Гкал теплової енергії, виробленої при використанні (спалюванні) дров, затвердженої виконкомом дещо вища у 2013 р. – 880,00 грн., але економія коштів, внаслідок того, що на тверде паливо переведені всі сім котелень м. Золочева за опалювальний сезон 2013–2014 рр. становить вже 2,51 млн. грн. (два мільйони п’ятсот десять тисяч гривень).

У сумі зекономлено завдяки переходу золочівських котелень на тверде паливо за два опалювальних сезони 3,95 млн. грн. (три мільйони дев’ятсот п’ятдесят тисяч гривень).

Зауважте: 3,95 млн. грн. (три мільйони дев’ятсот п’ятдесят тисяч гривень) прямої економії! Хто скаже, що це не очевидна економічна вигода?

І це тільки один аспект позитивних наслідків модернізації котелень і переходу на тверде паливо.

Також борги за спожитий газ не зростають, що теж дає відчутний фінансовий ефект.

Що стосується вартості 1 Гкал теплової енергії для населення (індивідуальних споживачів), то протягом всього періоду вона залишається незмінною – 310,00 грн. (триста десять гривень), що становить 9,23 грн. за 1 м² житлової площі.

Факт, що наша методика обчислення економічної вигоди, де за основу взята вартість однієї Гкал теплової енергії правильна, підтверджує саме життя, бо очевидно, не від доброго життя, про це систематично нагадують Прем’єр Міністр України А. Яценюк і Президент України П. Порошенко.

Стосовно ціни на дрова і наших лісів, то не варто, напевно, все звалювати в одну купу. Відповідно до статистичних даних, які надає Держліс, в Україні кожного року наростає більше ніж 19 мільярдів кубометрів деревини, а використовується близько 12 мільярдів кубометрів. І це без врахування невикористаних відходів деревообробної промисловості, вирощування енергетичної лози, тощо.

А тепер – про нові тарифи. Зрозуміло, що найкращим варіантом було б, коли б вони залишилися на попередньому рівні. Як воно буде – вирішить виконком Золочівської міської ради. Звичайно, при найактивнішій і відповідальній участі фахівців, депутатів та широкої громадськості. Треба максимально врахувати фінансово-економічні інтереси всіх учасників цього процесу.

Олег Сидорович,

заступник міського голови м. Золочева