Ремезівці готуються до храмового празника

Пам'ять святого Димитрія Солунського споконвіку пов’язувалася на Русі з воїнським подвигом, патріотизмом і захистом Вітчизни. Він зображується на іконах у військовому вбранні, із списом і мечем у руках. За припущеннями деяких дослідників, св. Димитрій міг походити зі слов’янської родини, можливо, тому навіть серед греків у давні часи його вшановували як патрона слов’ян. У давньоукраїнській літописній традиції зберігся цікавий епізод – описуючи взяття київським князем Олегом Константинополя у 907 р., преп. Нестор Літописець згадує, що перелякані греки вважали, що сам святий Димитрій прийшов їх присоромити за гріхи їхні, допомігши руським воїнам. Святого Димитрія шанували на українських землях віддавна, про що свідчить незліченна кількість храмів, зведених на його честь по всій Україні.

Храмове свято цього дня відзначатимуть і у селі Ремезівці. Величний храм, пам‘ятка архітектури кінця 18 століття, возвеличується над селом. У Ремезівціях є дві церковні громади – УГКЦ та УАПЦ, і богослужіння, як і в більшості сіл нашого району, ведуться почергово. Та в останні роки громада села об‘єдналась навколо ремонту святині. Усім селом долучаються парафіяни до робіт, збирають кошти, залучають спонсорів та меценатів. За кілька років усіх, хто допомагав відроджувати святиню не перелічиш.  А днями, напередодні храмового празника біля церкви встановлено зручні лави. Їх для односельчан подарували приватні підприємці, виходці із села, серед яких і депутат Золочівської районної ради, керівник ТзОВ "Золочівагробуд" Йосип Барабаш.

– Дивлюсь на те, що зроблено громадою села для рідної церкви і справді, як кажуть, душа радіє, – говорить Йосип Петрович. – Тішуся, що моє рідне село розвивається, що живуть тут хороші люди, котрі дбають про нього. Стараюсь по можливості також не забувати про односельчан та про рідні Ремезівці. Про те, що тут би пасували гарні лави, я думав давно. Та вдалось спільними зусиллями встановити їх лише тепер. Розумію, що є багато прихожан, яким через вік, чи стан здоров‘я важко стояти впродовж усієї служби. Багато хто влітку через спеку не може перебувати у церкві, а шукає свіжого повітря. І ці лави добре прислужаться моїм односельчанам. Думаю, що все ж краще буде, коли люди про Бога думатимуть сидячи, аніж стоячи будуть думати про те, як би швидше закінчилась служба.

 А вчора з допомогою Йосипа Петровича розпочато ремонт дороги із Золочева до рідного села. Йосип Барабаш допоміг щебенем, а вже далі долучились жителі Ремезівців, як кажуть, власними руками. Спільно громадою розвантажили та засипали ями. Приємно, коли є люди, які не забувають рідного села, дбають, долучаються до його благоустрою.

Віталій ЩУР